КРУТІТЬ ВНИЗ

Ще за часів Київської Русі на території сучасної вулиці Кирилівської працювали лічці та травознавці

У XVIII сторіччі у Кирилівській церкві прийнято рішення про відкриття аптеки. Її облаштували у колишньому церковному приміщенні на другому ярусі дзвіниці

Двома століттями потому на території України поширеними були аптеки та лабораторії на їх базі.
Але ліки здебільшого імпортувалися

Припинення імпорту ліків через першу світову війну. Забезпечення населення та чисельних військових необхідними ліками було неможливим

Настав момент, коли країна вкрай потребувала власного фармацевтичного виробництва. Адже покладатися на інші держави в питанні охорони здоров’я власного населення неможливо

Так почалася історія компанії «Фармак», котра переплітається з історією фармації в України та всієї країни

Отже, починаємо...

Історія «Фармак»

та

Нова політика

Створення хіміко-фармацевтичного заводу ім. М.В. Ломоносова у Києві відбувалося завдяки впровадженню ліберального НЕПу. Нова політика створила, нехай і дуже відносно, позитивні умови. У межах НЕПу організовувалися трести — об’єднання однорідних або взаємопов’язаних підприємств, що отримували повну господарську та фінансову незалежність.

Історія фармації
України

та

Напередодні Першої світової війни

До початку війни на території України активно розвивалася медицина та аптечна справа. На базі аптечних закладів працювали лабораторні виробництва, зокрема з випуску галогенних (антисептичних) препаратів.

Найбільш розвиненим було виробництво рослинних препаратів, в той час як виробництво синтетичних лікарських засобів та сировини було майже відсутнє: ці препарати імпортувалися, причому левова частка продукції завозилася з Німецької імперії.

З початком Першої світової війни, що згодом перетворилася на громадянську, імпорт було припинено, при цьому попит на ліки — з очевидних причин — суттєво зріс. Мирне населення та військові страждали від спалахів епідемій, дитяча та материнська смертність була дуже високою.

Відсутність засобів боротьби (ліків, вакцин, медичного обладнання) робила людей неспроможними протистояти смерті.

Несприятливі умови

У період становлення радянської влади на території України, через неефективне управління населення не мало доступу до необхідної медичної допомоги. Імпорт було зупинено, і ліки та медичні вироби стали абсолютним дефіцитом. Власне виробництво лише тільки починалося.

Логічними кроками могли б стати дії, спрямовані на відновлення постачання та обігу цієї продукції, проте радянська влада прийняла інші рішення.

Аптеки та вся фармацевтична продукція були відібрані у власників — події 1918 року. Тих, хто не виконував цього наказу та не здавав майно, влада переслідувала та жорстоко карала.

За таких смутних часів почалися перші спроби побудови фармацевтичної промисловості.

Технічні та формальні перепони

Виробнича діяльність здійснювалась на застарілій матеріально-технічній базі. Виробничих потужностей не вистачало, а вартість ліків була надто висока.

Окрім цих технічних складнощів, існувала й інша проблема. Заводи республіки не могли самостійно приймати рішення стосовно номенклатури виробництва — накази віддавав центральний керівний апарат.

Таким чином, вітчизняне виробництво було по суті позбавлене права на розбудову, хоча це було вкрай необхідним для громадян. Позитивних результатів від такої політики не було, і, врешті-решт, підхід до управління господарською діяльністю змінився.

Нові спеціалісти та наукова база

Перша половина 1920-х років відзначилась більш сприятливими умовами для розвитку фармації. Нова Економічна Політика (НЕП) дала можливість використовувати різні форми ринкових відносин і власності, залучати іноземний капітал та проводити грошові реформи.

Проте кваліфікованих спеціалістів не вистачало, а розвиток фармацевтичного виробництва та аптечної справи не міг відбуватися без відповідної наукової та кадрової підтримки.

І от, у 1920-х роках почали відновлюватися та створюватися науково-дослідні центри та навчальні заклади, мета яких — забезпечувати молоду індустрію науковими та інженерними кадрами.

На базі нових інститутів проводилася робота по розробці нових лікарських засобів, сучасних на той час форм випуску, вдосконалення виробничих та лабораторно-аналітичних методів тощо.

Так були засновані фармацевтичні інститути і фармацевтичні факультети у медичних навчальних закладах, що у подальшому сприяли розвитку фармацевтичної науки та формуванню наукових шкіл.

1925

Початок

Заснування заводу та випуск першої продукції

Складна ситуація

Умови, в яких потрібно було розвивати хіміко-фармацевтичне виробництво, були складними. Новостворене виробництво не було забезпечено сучасним обладнанням та необхідною кількістю професійних кадрів. Але завдання є завдання, і його необхідно виконувати.

Першим успіхам КХФЗ виключно зобов’язаний наполегливій праці колективу.

Всупереч перешкодам

Незважаючи на те, що на заводі була відсутня сучасна техніка, і процес виробництва був складним, завдяки колосальним зусиллям працівників КХФЗ підприємство розвивалося. У перші роки номенклатура та об’єми виробництва зросли.

Темп індустріалізації

Період найактивнішого наступу соціальної індустріалізації припав на 1930-ті роки минулого століття. Згідно з другим п’ятирічним планом розвитку народного господарства СРСР продукція внутрішнього виробництва повинна була замінити принаймні 50 імпортних ліків.

Тому КХФЗ ім. М.В. Ломоносова був вимушений збільшувати обсяги. У 1931 році завод випустив продукції на 49,5 тисяч карбованців: чистий хлороформ для наркозу — 600 кг, хлоралгідрат — 2 т, ментол — 3,3 т.

Одночасно перед заводом ім. М.В. Ломоносова стояло інше серйозне завдання — у дуже стислий час освоювати нові технології.

Часи реорганізацій

На розвиток фармацевтичної галузі негативно впливала роздробленість підприємств, хоча реорганізації у напрямку їх концентрації проводилися регулярно.

Ще у 1929 році «Укрмедторг», якому підпорядковувався КХФЗ ім. М.В. Ломоносова, було перетворено у «Укрмедторгпром». Вже у 1930 році було створено Всеукраїнське управління аптеками (ВАУ), якому було передано як аптечну мережу, так і виробничі підприємства «Укрмедторгу».

Але ж через те, у складі ВАУ була відсутня ланка з виробництва синтетичних препаратів. 31 грудня 1931 року КХФЗ ім. М.В. Ломоносова передали «Укрхімоб’єданню», до складу якого входили ще декілька фармацевтичних підприємств («Червона зірка», «Астра», «Лабор»).

А вже у червні 1932 році при РНК УРСР створено Тимчасове бюро по управління хіміко-фармацевтичними підприємствами республіканської важкої промисловості («Укрхімфармбюро»), якому передано КХФЗ ім. М.В. Ломоносова та завод «Червона зірка»; «Астра» та «Лабор» були передані місцевій промисловості.

У жовтні 1932 році «Укрхімфармбюро» було реорганізовано в Управління хіміко-фармацевтичними підприємствами.

Парадокси часу

Якщо перший п’ятирічний план здійснення господарської діяльності від 1928 року вимагав значного збільшення обсягів виробництва, фактично не враховуючи реальні можливості промисловості (виконання цього плану, до речі, припало на період згортання НЕПу), то план другої «п’ятирічки» 1933-1937 років був ще масштабнішим.

Фармацевтичні фабрики та заводи з виготовленню медичної апаратури відбудовувалися у найбільших містах України, зокрема у Києві, Харкові та Одесі.

Відбувалося колосальне збільшення обсягів виробництва медичної продукції. Проте забезпечення населення залишалося на вкрай незадовільному рівні — через жорстоку політику планового розподілу.

З середини 1930-х років слово «дефіцит» міцно вкоренилося у лексиконі фармацевтів. Стало неможливим розраховувати на вирішення проблеми через закупівлю сировини за кордону — уряд країни взяв курс на звільнення країни від імпорту медикаментів.

Незважаючи на те, що до 1930-х років СРСР імпортував 30% необхідних лікарських засобів, а решта — 70% продукції — вироблялася вітчизняною промисловістю, з початком форсованої індустріалізації уряд запровадив режим жорсткої економії, імпорт лікарських препаратів став стрімко скорочуватися.

Чорний список

У той час існував перелік лікарських засобів, що не завозилися з-за кордону та не вироблялися у СРСР. Цей список включав 138 найменувань лікарських засобів та 22 лікарські рослини, від яких радянська медицина мала відмовитися.

Замість вирішення проблеми, влада запропонувала вдавати, що не існує потреби у певних медикаментах, хоча на них раніше був великий і сталий попит.

Симптоми катастрофи

Загалом, темпи зростання аптечної мережі у 1930-х роках значно уповільнилися у порівнянні з другою половиною 1920-х років.

Так, у 1933 році система Всеукраїнського аптекоуправління нараховувала 1322 аптеки, з яких 75% розташовувались у містах (998 аптек) та 25% — у сільській місцевості (324 аптеки).

З огляду на те, що в містах в той час проживали 7,2 млн осіб, одна аптека обслуговувала близько 7,2 тисяч громадян.

При цьому в селі ситуація була катастрофічною. На той час в сільській місцевості мешкало 24,7 млн осіб. Тобто одна аптека мала обслуговувати 76,3 тисяч селян.

Окрім цього, у 1932 році доступ селян до міських округів, де можна б було придбати ліки, було обмежено.

Найбільшою трагедією того часу став голод 1932-1933 років, що забрав життя 5 мільйонів українців.

1937

Перший виклик

Перший прорив

Евакуація

У 1941 році на Київському хіміко-фармацевтичному заводі ім. М.В. Ломоносова введено в експлуатацію цех з виробництва фармакопейного резорцину та значно збільшено випуск хлоралгідрату та хлороформу.

Окрім цього, суттєво розширено номенклатуру виробництва — на заводі налагоджено виготовлення 15 лікарських засобів, зокрема, трихлороцтової кислоти, уротропіну, хлориду та карбонату кальцію, амідохлорної ртуті та ефіру для наркозу.

З початку наступу на Радянський Союз німецько-фашистських сил було впроваджено евакуаційні заходи. З липня по жовтень 1941 року з республіки евакуювали понад 550 великих промислових підприємств, у тому числі підприємства хіміко-фармацевтичної та медико-інструментальної промисловості.

КХФЗ ім. М.В. Ломоносова разом із 30 членами колективу та частиною устаткування на початку війни був вивезений із Києва.

Першим пристановищем заводу став Ворошиловград [радянська назва Луганська з 1935 по 1958 рік]. Проте на початку війни ворожі сили дуже швидко просували лінію фронту, і було прийнято рішення щодо переміщення евакуйованих заводів глибше на схід.

На новому місці

Зрештою КХФЗ ім. М.В. Ломоносова опинився у Казані. На новому місці, з 1941 по 1943 рік, завод працював як самостійне підприємство.

Після завершення будівельних робіт та монтажу технологічного обладнання, що було вивезене з Києва, розпочато випуск вкрай необхідних екранів для рентгенівських установок та препаратів хлоретилу, стрептоциду та трипафлавіну.

Саме цієї продукції потребували військові шпиталі, особливо ті, що знаходилися на лінії фронту. Так, вже з початку літа 1942 року лікарі фронту постійно отримували необхідні ліки.

У березні завод об’єднано з Казанським хіміко-фармацевтичним заводом, в результаті чого — до повернення до Києва — підприємство додало до номенклатури інвертний цукор та зубні цементи.

Додому!

Після звільнення Києва від фашистських загарбників колектив заводу повернувся до майже зруйнованого міста.

Зазначимо, що територія заводу суттєво не постраждала від бойових дій, але приміщення та майно підприємства було розграбоване. Працівники заводу ім. М.В. Ломоносова активно взялися до відбудови.

Колективу заводу довелося подолати тяжкі перепони того часу: труднощі післявоєнного соціально-економічного стану в місті, участь у звільненні вулиць міста від наслідків бойових дій, а саме головне — катастрофічна відсутність сировини та обладнання.

Частина технічного обладнання, евакуйованого до Казані, не повернулася до Києва, а сировина, яку не змогли вивезти до окупації, була знищена. Можливо, це навіть трохи втішало працівників КХФЗ, адже саме через таку обачність владі окупантів не вдалося налагодити повноцінну роботу заводу.

24/7 до мрії

У 1944 році завод ім. М.В. Ломоносова врешті розпочав випуск першої продукції: стрептоцид — 30 кг на місяць, дисульфан — 10 кг, ізафенін — 20 кг та електроліт — 2 т.

На жаль, кількість продукції була недостатньою, а потреби медичних закладів — високими. Отож, задля збільшення обсягів виробництва, колектив заводу працював цілодобово.

Згадуючи післявоєнні часи, Ф.С. Котова, начальник цеху, зазначає, що в період відновлення заводу не рідко залишалися на виробництві по 2-3 доби, адже весь колектив розумів: чим швидше і більше завод виготовить необхідних медикаментів, тим ближче буде омріяна перемога.

Робота продовжується

Наприкінці 1944 року КХФЗ повністю відновив виробництво уротропіну та наркозного хлоралгідрату, хлориду кальцію та натрію.

На початку 1945 року колектив налагодив роботу ментольного, валідольного та резорцинового цехів.

Також під час 1946-1950 років запущено виробництво: хініофону, хінозолу, валеріанату цинку, гідрохлориду флавакридину, синестролу, бромізовалу, карбромалу та інших препаратів.

Передвоєнний стан

На початку 1937 року відбулося чергове зниження роздрібних цін на медикаменти. Середня вартість рецепту становила лише 90 копійок. Завдяки цьому аптечна система України втратила 12 млн карбованців валового прибутку.

У 1939 році хіміко-фармацевтична промисловість України забезпечувала товарообіг аптек республіки лише на 21% (тобто на 1/5 частину), хоча промислові потужності в Україні були.

Логіка воєнного часу

Напад загарбників на Вітчизну перервав нормальну діяльність усіх сфер життя, у тому числі підприємств та наукових закладів хіміко-фармацевтичної промисловості.

У перші дня після нападу в Києві були розгорнуті 70 шпиталів. З наближенням загарбників до столиці, 6-8 липня, шпиталі евакуювали. У місті були перебудовані цивільні лікарні на майже 7 тисяч місць. До 1 вересня 1941 року через них пройшло більше 27 тисяч поранених.

Слід зазначити, що за логікою тотальної війни все, що не можна було демонтувати і вивезти, підлягало знищенню, аби не дісталося ворогу. При цьому зовсім не бралося до уваги, що, крім окупантів, на кинутій території залишалось цивільне населення (на українських землях — майже 30 млн осіб).

З перших днів війни було збільшено виробництво медикаментів та виробів медичного призначення для діючої армії та установ охорони здоров’я.

Адаптація

В результаті втрати територій медична промисловість СРСР продукувала у листопаді 1941 року лише 8,4% лікарських засобів, 44% хірургічних інструментів, 33% рентгенівської та фізіотерапевтичної апаратури, 77% перев’язувальних матеріалів.

Забезпечення військ необхідними медикаментами та майном здійснювалося в основному за рахунок запасів, накопичених у мирний час.

Протягом 1942-1944 років колективи підприємств та інститутів, евакуйованих з України до районів глибокого тилу, у виключно тяжких умовах воєнного часу створили підприємства-дублери. Разом з підприємствами інших республік вони налагодили виробництво необхідних лікарських засобів за скороченою воєнною номенклатурою.

Бій за життя

Під час бойових дій та в період тимчасової окупації німецько-фашистські загарбники завдавали великої шкоди хіміко-фармацевтичній промисловості. Повністю знищили низку підприємств, зруйнували будівлі, розграбували устаткування, сировину, матеріали та готову продукцію. Знищили аптеки та аптечні склади.

Для забезпечення різко збільшеної потреби у деяких лікарських засобах Головним військово-медичним управлінням була розроблена заявка на закупівлю 22 найменувань іноземного виробництва, зокрема в Англії та США. Однак, поставки почалися лише наприкінці 1942 року.

На момент визволення від окупації у республіці перебували лише 13% від довоєнної кількості провізорів та фармацевтів.

Населення окупованої України повністю позбавлено медичної і лікарської допомоги. Аптечна система зруйнована, окупаційна німецька влада не виявляла жодного бажання її відновлювати.

Сумна статистика

В результаті бойових дій, терористичних акцій гітлерівців, внаслідок хвороб і голоду у період 1941-1944 років в Україні загинуло майже 5 млн осіб — кожен шостий мешканець країни.

Все спочатку

З поверненням Червоної армії та Радянської адміністрації в Україні розпочалося відновлення фармацевтичної мережі.

У лютому 1943 року до Ворошиловграду повернулося Аптекоуправління України, що невдовзі дістало іншу назву — Головне аптечне управління (ГАПУ) НКОЗ СРСР, де працювали лише чотири спеціалісти.

Довоєнна управлінська структура була відновлена з 29 червня 1944 року, коли майже всю територію УРСР визволили від окупації.

Від війни у спадок

Відбудова фармацевтичної галузі перетворилась у тривалий, складний і трудомісткий процес. Економіка республіки була в руїнах. Мільйони інвалідів, поранених і хворих потребували негайної кваліфікованої та ефективної лікарської допомоги.

Після руйнації, до перемоги

Аптечна мережа зазнала колосальних руйнувань — під час війни знищили 1,807 аптек (75% довоєнної кількості) і всі аптечні пункти.

За 1944 рік було відновлено 1,138 аптек (67% від довоєнної кількості). Станом на 1 червня 1945 року в УРСР працювала 1,071 аптека та 2,707 аптечних пунктів. Однак полиці — пусті.

Лише в середині червня 1945 року в Харкові встановлено асортиментний мінімум для ручного продажу: 40 найменувань, з яких 12 — найпростіші ліки, решта — ендокринні препарати та предмети догляду за хворими.

У столиці та деяких районних аптеках Київської області можна було придбати лише пілюлі від головного болю, шлункові краплі, лікарські трави, чаї, деякі ендокринні препарати, предмети догляду та парфумерію.

У 1945 році до України було завезено 485 вагонів медичних товарів, що лише на 15-30% забезпечували потреби у медикаментах.

Право на розподіл

Тонни ефективних лікарських засобів надходили до СРСР згідно з планом ЮНРРА (Адміністрація допомоги й відновлення Об’єднаних Націй).

Прерогатива їх розподілу належала виключно союзному керівництву. Існувало ще одне джерело, звідки черпалися необхідні документи — Німеччина.

У 1946 році для України було виділено, крім планових фондів, певну кількість імпортних лікарських засобів. Хворі на діабет переконалися, що ін’єкції американського інсуліну менш болючі, ніж вітчизняного.

1951

Єдине у СРСР

Потужне підприємство з виробництва рентгеноконтрастних засобів

1960

Ексклюзивні розробки

Відомі всім ліки, перевірені часом

Новий антибіотик від КХФЗ

Завдяки впровадженню автоматизованих ліній, завод ім. М.В. Ломоносова замінив виготовлення Синтоміцину, провідного лікарського засобу у переліку підприємства, на випуск нового антибіотика — Левоміцетину.

Подарунок до ювілею

Колектив Київського хіміко-фармацевтичного заводу ім. М.В. Ломоносова самостійно розробив схему отримання оксиметильної сировини, що значно позначилось на економічних показниках та дозволило експортувати антибіотик.

Слід зазначити, що до цього завод отримував оксиметильну сировину з хімічного заводу у Червоно-Перекопську або з заводу «Акрихін» у Московській області.

Звичайно, що така далека відстань вимагала значних витрат задля поставки сировини.

Таким чином, 40-річчя завод ім. М.В. Ломоносова відзначив виробництвом вже 27 найменувань продукції та впровадженням 1500 раціоналізаторських пропозицій та винаходів.

І ще рекорд!

Десятиріччя 1970-х відзначилося рекордами у обсягах виробництва. У 1975 році Київський хіміко-фармацевтичний завод ім. М.В. Ломоносова виробив 165 т Левоміцетину. Такий показник у 4 рази перевищив заплановану проектом потужність.

Плани і реальність

У 1960-ті роки індустрія стикнулася з традиційною, як видається, проблемою неефективного керування.

Черговою спробою змінити ситуацію стало втручання найвищого партійно-державного керівництва ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР, які запровадити комплекс заходів щодо спорудження, реконструкції та спеціалізації хіміко-фармацевтичних заводів, удосконалення технології виробництва й організації науково-дослідних робіт.

Але більшість намічених пунктів грандіозних перетворень залишилися лише на папері: наприклад, спорудження нових хіміко-фармацевтичних заводів навіть не було розпочате. Введення в дію нових виробничих потужностей було ускладнене через відсутність необхідного устаткування.

Шкідливі звички

ЦККУ доводилося виступати у ролі прохача перед Радою міністрів СРСР, щоб забезпечити поставки необхідної сировини та устаткування.

Засвоєна впродовж радянського періоду роль скромних прохачів й ревнивих виконавців волі союзного уряду у взаєминах Київ-Москва, виховувала у працівників партійно-державного апарату УРСР недержавний підхід до вирішення важливих питань.

До проблем фармацевтичної галузі відноситься також й зневажливе ставлення керівництва як до другорядної сфери господарської діяльності. Саме ці фактори визначили проблеми галузі на багато років уперед.

Попит та пропозиція

Через неефективне керування виробництвом та постачанням ліків в УРСР був гострий дефіцит у багатьох медикаментах та медичних виробах.

На 1963 рік до цього переліку належали найпростіші ліки: йод, анальгін, магнезія, шприци тощо. ЦК КПУ пропонував вирішення проблеми дефіциту медичної продукції — перекласти на плечі української промисловості за умови, що понадпланова продукція буде залишатися у республіці.

Проте ця ініціатива не дістала підтримки у Москві — керівництво не хотіло змінювати порядок розподілу продукції, і Україні знову запропонували одноразову допомогу.

Попит на ліки в республіці зростав щороку, хоча вони й далі розподілялися централізовано (через МОЗ СРСР), і заявки ГАПУ ніколи повністю не задовольнялися.

У залишку

Однією з перевірок встановлено, що упродовж 1966 року третина хворих, що звернулися до аптек Києва та багатьох інших міст України, залишилися без призначених ліків.

1975

Експорт

Успіх підтверджує попит за кордоном

Перебудова

Для Київського хіміко-фармацевтичного заводу ім. М.В. Ломоносова 1980-ті роки ознаменувалися перебудовою та розвитком виробництва.

Протягом 1982-1990 років на території заводу було розгорнуте будівництво окремого приміщення для виробництва рентгеноконтрасних препаратів.

Після вирішення численних бюрократичних питань стосовно забезпечення заводу необхідними матеріалами та обладнанням, у 1992 році будівництво нарешті завершилося.

Серед інших здобутків цього періоду — розвиток виробництва Гідрокортизону.

Товарообіг зростає

Питома вага відпуску готових ліків з аптек за десятиліття 1968- 1978 років зросла з 61% до 85%.

Арсенал лікарських засобів становив понад 3 тисяч назв. Це було пов’язано, зокрема, із збільшенням обсягу імпорту фармацевтичної продукції.

Надходження імпортної продукції до аптечної мережі України збільшилося у 5 разів. У 1978 році у грошовому вираженні це становило 102 млн карбованців, що відповідало 20% загального товарообігу ГАПУ.

Упродовж 1968-1976 років спорудили й здали в експлуатацію Бориспільську та Артемівську бази медичних товарів й 16 аптечних складів.

У 1978 році на території України працювало 5,6 тисяч аптек, тобто 1 аптека задовольняла потреби 8,9 тисяч осіб.

Упродовж 1970-х років спостерігався також потужний розвиток досліджень фармацевтичної науки.

Мода 1980-х

Упродовж 1980-х років тенденція залежності охорони здоров’я республіки від імпорту стала ще більш стійкою.

Так, 45% ліків відпускалися населенню з аптечної мережі безкоштовно. До них належали ліки для хворих цукровим діабетом, туберкульозом, онкологічною патологією, ліки для дітей до 1 року. Величезна кількість пільгових категорій населення одержувала ліки зі знижкою 80%.

Тенденція зростання споживання підживлювала ажіотажний попит на окремі види ліків. Низка лікарських засобів, особливо імпортних, мала шалений попит, перетворившись у предмет своєрідної медичної моди.

Під контроль

Стрімкі зміни кон’юнктури споживання, зокрема поява «модних» ліків, ускладнювали визначення реальної потреби населення у медикаментах. МОЗ УРСР, занепокоєне цими тенденціями, впроваджувало заходи, спрямовані на боротьбу із безконтрольним вживанням ліків.

Призначення гостродефіцитних ліків вирішувалось спеціально створеними комісіями.

У вимогах на одержання дефіцитних препаратів зазначалися історія хвороби, та повне ім’я хворого. Для тих, хто лікувався амбулаторно, рецепти завірялися підписом і печаткою лікаря, а також завідуючого поліклінічним відділенням.

В аптеках також запроваджено систему контролю за відпуском.

Мережа фармації

Аптечна мережа республіки у 1980-х років мала розгалужену сітку установ, де працювали високоосвічені та кваліфіковані кадри. Нові аптеки відкривалися щороку, проте темпи зростання аптечної мережі дещо спадали.

Так, у період 1960-1967 років кількість аптек збільшилась на 45%. У 1968 році на території України працювало 4,635 аптек, а у 1980 — 5,8 тисяч аптек. У 1981 років відкрито 47 аптек, у 1982 — 18. Таким чином, 1 аптека обслуговувала близько 8,5 тисяч мешканців.

На початку 1980-х років в аптечній мережі працювало 70,5 тисяч осіб, половина з яких — спеціалісти із повною фармацевтичною освітою (14,5 тисяч провізорів та 19,5 тисяч фармацевтів).

У 1988 році ліквідували Республіканське Аптекоуправління та його обласні підрозділи. У том ж році міністр охорони здоров’я УРСР затвердив «Зразковий Статут обласного виробничого об’єднання «Фармація» та передав розв’язання справи на місцях виконкомам обласних рад народних депутатів.

Розвиток відцентрованих тенденцій у Радянському союзі напередодні розпаду спричинив відколювання виробного об’єднання «Фармація» від всесоюзної фармацевтичної мережі.

З метою удосконалення систем управління лікарським забезпеченням в умовах переходу до ринкових відносин у 1991 році було створено Республіканське «Науково-виробниче об’єднання Укрфармація» на базі ВО «Фармація», Бориспільську, Артемівську, Львівську та Харківську республіканські аптечні бази, Артемівську і Тернопільську фармацевтичні фабрики та аптеки республіканського підпорядкування.

Криза перехідного періоду

Фармація як індустрія прямо залежить від політичних, соціальних та економічних процесів у державі.

Кардинальні політичні, економічні та соціальні зміни, що відбулися у країні на початку 1990-х років, спричинили суттєве погіршення лікарського забезпечення населення України та стали справжнім каталізатором кризи фармацевтичної галузі.

Насамперед це відбулося через крах традиційних на той час економічних зв’язків між підприємствами, що були розташовані в Україні та за її межами.

Суттєво зменшилися поставки готових ліків та сировини для вітчизняної хіміко-фармацевтичної промисловості.

За цих обставин виникла гостра потреба у нарощуванні обсягів виробництва ліків та лікарської сировини.

1990

Виклики нового часу

Нове ім’я, новий стандарт, новий керівник

Новий вектор

Початок 1990-х рр. — час великих змін і для Київського хіміко-фармацевтичного заводу ім. М.В. Ломоносова. Офіційно розпочалося тривале оновлення заводу, яке насправді можна вважати переродженням.

Оскільки підприємство було орієнтоване на випуск хімічних субстанцій, не вдалося обмежитися його модернізацією — довелося побудувати основні виробничі майданчики для випуску готових лікарських форм практично з нуля (зараз їх майже 20).

У 1991 р. найстарший вітчизняний хіміко-фармацевтичний завод України стає акціонерним товариством (до речі, першим у вітчизняній фармацевтичній галузі). У нове життя він увійшов під новим ім’ям — ВАТ «Фармак».

Сильний керманич

У 1995 р. у ВАТ «Фармак» відбулася знаменна подія, що зіграла визначальну роль у зміні парадигми роботи підприємства, — генеральним директором та головою правління обрано Філю Іванівну Жебровську.

Її життя було пов’язане з «Фармак» понад 10 років. За Філю Іванівну віддали свої голоси майже 70% акціонерів (на той час власниками акцій були більше 2 тис. осіб).

Тоді ж було прийнято рішення переорієнтувати виробництва на випуск готових лікарських засобів, котрі відповідатимуть стандартам Належної виробничої практики — GMP.

Зрозуміло, що забезпечити виробництво сучасних ліків на технічно та «морально» застарілому обладнанні — завдання непросте. Тож підприємство починає переоснащення: «Фармак» придбав та налагодив роботу першої лінії з випуску крапель за технологією «Боттлпак». Першим препаратом, випущеним на новій лінії, став Нафтизин®.

Незалежність України

Розбудова незалежної України стала періодом складних випробувань для усіх сфер економіки.

Відлуння руйнування системи економічних зв’язків торкнулося й фармацевтичної сфери — ознакою часу стали розірвання ланцюга постачання ліків на різних етапах (від виробництва і до відпуску в аптеках), втрата ринків збуту, відсутність нових замовлень.

Виробництво ліків в Україні майже повністю зупинилось. Імпорт медичних препаратів не вирішував проблему їхнього дефіциту, адже через вкрай низьку купівельну спроможність для більшості населення медикаменти так і залишилися недоступною розкішшю. Також імпорт фармакотерапевтичних засобів на початку 1990-х рр. ускладнювала й слабкість системи аптечної дистрибуції.

Нові можливості

Всі фармацевтичні підприємства України були об’єднані в НПО «Укрмедбіопром», яке фактично виконувало функції Міністерства медичної промисловості (пізніше перейменовано в концерн) під керівництвом В. К. Печаєвв. Він ініціював та очолив проведення економічної реформи хіміко-фармацевтичних підприємств, яка дала можливість забезпечити високі темпи росту виробництва хіміко-фармацевтичної промисловості України. Саме в той час зусиллями НПО «Укрмедбіопром» в Україні було створено програму розвитку виробництва готових лікарських засобів, разом з Академією наук України розроблена програма ресинтезу субстанцій. У 1991-1992 рр. за ініціативи НПО «Укрмедбіопром» 61 з 68 фармацевтичних підприємств передані в оренду трудовим колективам з подальшим їх викупом.

На початку 1990-х рр. всі аптеки знаходились у державній власності, підпорядковуючись Головному аптечному управлінню України (ГАПУ) та обласним виробничим об’єднанням «Фармація». Аптечна система існувала за рахунок державних дотацій. Кризовий стан у постачанні медикаментів, високі ціни на імпортні ліки, ускладнення проходження платежів призвели до зниження товарообігу і прибутку аптек.

На ринку з’явилися імпортери, які займалися зовнішньоекономічною діяльністю та логістикою; відкривалися представництва закордонних компаній.

Нові виробничі лінії

«Фармак» з практично збанкрутілого підприємства досить швидко перетворився у перспективного гравця фармацевтичного ринку.

Вдалося налагодити випуск дефіцитних ліків для офтальмології, антибіотиків, виробництво препаратів у формі мазей. Лінія з виробництва препаратів у поліетиленових флаконах, дільниця з виготовлення паст і мазей (1997 р.), дільниця з випуску драже, таблеток і капсул, а також таблетованого L-Тироксину, лінія з маркування та пакування ампул (1998 р.).

Один із ексклюзивних «козирів» підприємства — активна й плідна співпраця з науковою елітою країни. Зокрема, до процесу встановлення нового обладнання для виготовлення лікарських засобів у формі мазей, гелів та паст залучались науковці Інституту технічної теплофізики НАН України.

В 1996 р. обсяги виробництва зросли на 157,7% порівняно з попереднім роком, а кількість продукції в портфелі «Фармака» за період 1995-1999 рр. збільшилася утричі.

Народження бестселерів

Завдяки співпраці вчених Інституту фармакології та токсикології АМН України й Інституту органічної хімії НАН України розроблено препарат Амізон®, відомий вираженими противірусним, протизапальним та знеболювальним ефектами. Промисловий спосіб виробництва цього засобу було налагоджено ВАТ «Фармак». Саме завдяки зусиллям фармаківців він успішно подолав шлях від пробірки до реальної клінічної практики.

«Фармак» налагодив випуск L-Тироксину: науковими розробками щодо виготовлення субстанції і готової лікарської форми займалася група вчених ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» (М.Д. Тронько, В.В. Карпачов та ін.), реалізацію технічних завдань — побудову таблеткового виробництва, що відповідало вимогам GMP, — здійснювала австрійська компанія FALCON. У 1998 р. спеціалісти компанії «Фармак» під керівництвом В.Т. Жилеєва ввели його в експлуатацію.

Новий вектор

В 1995 р. припинила існування вертикаль управління аптечного сегменту, яка складалась із науково-виробничого об’єднання «Укрфармація» та обласних аптечних управлінь «Фармація». Альтернативу застарілій системі у вигляді нової єдиної структури управління медикаментозним забезпеченням так і не запропонували; постачання та реалізація лікарських засобів жодним чином не регулювалися та перебували поза межами контролю держави. Стан лікарського забезпечення погіршився.

Завдяки зусиллям фахівців, у першу чергу, Ю.П. Спіженко, який очолив Держкоммедбіопром у 1995 р., вдалося усунути гостру недостатність лікарських засобів, знизити залежність від імпорту: у 1996-му випущено 107 нових препаратів, у 1997-му — 70.

З 1992 р. фармацевтичні та фармакологічні дослідження виконувалися в рамках численних державних дослідницьких програм під егідою НАН України, АМН України та МОЗ  України. Протягом другої половини 1990-х рр. в Україні було виконано понад 500 (!) науково-дослідних робіт в області фармації та фармакології, які передбачали створення більш 400 вітчизняних лікарських засобів. Та, на жаль, на ринок вивели лише 10% від запланованого.

Довіра Заходу

В 1996 році в рамках програми TACIS (проект Європейського союзу щодо сприяння прискорення економічних реформ у країнах СНД, заснований у 1991 р.) Україні та Білорусі було виділено 2,6 млн екю для створення таблетованого препарату L-Тироксину.

Знакова подія того часу — розробка Закону України № 123 «Про лікарські засоби» та його прийняття Верховною Радою 4 квітня 1996 року. Документ регулював правові відносини у сфері обігу лікарських засобів на усіх етапах (створення, реєстрації, контролю якості, реалізації тощо).

1999

Інсулін

Співробітництва з Eli Lilly

Нові стандарти якості

Незважаючи на економічну кризу 1998 року, підприємству вдалося зберегти ключові напрями діяльності, які забезпечили досягнення «докризових» показників вже у ІІ півріччі 1999 р. «Фармак» щороку випускав: 450 млн таблеток і драже, 165 млн упаковок препаратів у флаконах, 20 млн ампул, понад 100 т субстанцій. Лише за 10 років введено в дію 17 тис. м2 нових виробничих площ та 6 тис. м2 адміністративно-побутових приміщень — фактично з’явився ще один фармацевтичний завод.

З метою допомогти Україні налагодити підготовку фахівців у галузі управління якістю федеральний уряд Німеччини виділив кошти для створення та розвитку інфраструктур управління якістю (Учбово-навчальна інфраструктура конкурентоспроможного управління малими та середніми підприємствами — УНІКУМ) на підприємствах України в рамках консультативної програми «Трансформ».

Проект УНІКУМ передбачав навчання та впровадження в Україні єдиних вимог до спеціалістів з управління якістю, що відповідають європейським критеріям сертифікації і реєстрації персоналу, а також надання допомоги чотирьом підприємствам з розробки, впровадження й підготовки до сертифікації систем управління якістю на основі міжнародних стандартів ISO 9000 версії 2000 року. У рамках проекту УНІКУМ було розроблено, впроваджено та випробувано системи управління якістю ВАТ «Фармак».

«Після завершення програми УНІКУМ організатори запросили нашу делегацію здійснити вояж відомими німецькими фармацевтичними підприємствами», — згадує Філя Іванівна.

Масштабний розвиток

Щороку, починаючи з 2000 року, вводилося в експлуатацію одне нове виробництво. У 2001 р. розпочато грандіозне будівництво — зведення цеху готових лікарських засобів (ГЛЗ-1). Вперше в практиці української фармацевтичної індустрії до процесу проектування залучили закордонних партнерів («Фармак» співпрацював з німецькою компанією Farmaplant), завдяки чому 4 технологічні лінії з випуску ГЛЗ-1 виявилися європейськими.

Галузеві документи

У 1999 р. розпочало роботу Національне агентство з контролю за якістю та безпекою продуктів харчування, лікарських засобів та виробів медичного призначення — регуляторний орган у фармацевтичній галузі.

Знаковою подією 1999 року стало проведення у Харкові V з’їзду фармацевтів — першого за часів незалежності та за понад 14 років.

Захід, що відбувся на базі Української фармацевтичної академії (нині Національний фармацевтичний університет), відвідали понад 2,5 тис. делегатів — фахівці з усіх регіонів України, їх закордонні колеги (серед яких співробітники ВООЗ, ЮНЕСКО та ін.), представники української діаспори США, Канади та Австралії.

Один з головних здобутків з’їзду — затвердження програми «Фармація-2005», що стала путівником розвитку галузі на найближчі 5 років.

7 вересня 1999 року президент України Леонід Кучма підписав наказ № 1128/99 про заснування професійного свята — Дня фармацевтичного працівника.

У рамках забезпечення відповідності нормам Європейського союзу щодо якості та безпеки лікарських засобів поступово адаптувалися положення законодавства України, активно впроваджувалися системи стандартизації та сертифікації лікарських засобів, створювалася нормативно-правова база (розроблено низку важливих документів — Настанови «Лікарські засоби. Належна виробнича практика», «Лікарські засоби. Належна виробнича практика активних фармакологічних інгредієнтів», «Лікарські засоби. Належна практика дистрибуції» та ін.), було затверджено Державну Фармакопею України, повністю гармонізовану з Європейською Фармакопеєю.

Позитивна динаміка

Середину 2000-х рр. можна охарактеризувати як етап сталого розвиту фармацевтичної галузі: зросли купівельна спроможність українців, обсяг ринку, кількість аптечних закладів. Їх число перевищило 22 тис.: функціонувало 9 тис. аптек, 6,9 тис. аптечних кіосків, 5,5 тис. аптечних пунктів та чимало аптечних складів.

На жаль, держава вперто ігнорувала українських виробників — реальних заходів щодо стимулювання розвитку вітчизняної фармацевтичної індустрії, спрощення системи оподаткування, скасування відрахувань до інноваційного фонду (для компаній, які самі працюють у сегменті інноваційних розробок) вжито так і не було.

2004

Вихід на зовнішні ринки

Запуск представництв за кордоном

Перше підкорення ЄС

Ідея зосередити зусилля на освоєнні європейського ринку з’явилася під час одного з візитів «Фармак» на CPhI Worldwide в середині 2000-х рр. Німецька компанія «Курагіта» займалася пошуком підприємства, розташованого за межами Європейського Союзу, для розробки першого генерика оригінального рентгенконтрастного лікарського засобу Магневіст® (гадопентетату димеглюмін). Серед великої кількості претендентів оптимальним кандидатом було визнано «Фармак»: шальки терезів схилилися на користь компанії завдяки наявності сучасної матеріально-технічної бази та колосального досвіду виробництва рентгенконтрастних субстанцій.

7 листопада 2007 року, на наступний день після закінчення терміну дії патентного захисту оригінального препарату, автомобілі, завантажені препаратом Магнегіта® (виробництва «Фармак»), перетнули кордон ЄС. «Фармаку» вдалося першому синтезувати субстанцію і розробити готову лікарську форму, підготувати реєстраційне досьє та зареєструвати першу генеричну версію оригінального гадопентетату для проведення магнітно-резонансної томографії — у 22 країнах Європейського Союзу за децентралізованою процедурою.

Протягом 8 років виробництва та постачання цього лікарського засобу із системи фармаконагляду Європейського Союзу не надійшло жодного повідомлення щодо непрогнозованих ускладнень, жодну серію препарату партнери не забракували.

На шляху до інтеграції

Кризові явища в економіці 2008-2009 рр. позначилися на фармацевтичній галузі: в умовах відсутності державного відшкодування вартості препаратів обсяги аптечних закупівель лікарських засобів у 2009 р. зменшилися на 12,6% порівняно з 2008 р., що було рекордним падінням серед країн СНД. Лише у І півріччі 2010 року зафіксовано приріст споживання ліків в упаковках, певне пожвавлення на ринку.

У 2010 р. в Україні у фармацевтичному секторі працювало 350 тис. осіб. Функціонувало 12,8 тис. аптек, більше 5 тис. аптечних пунктів та 4 тис. аптечних кіосків, понад 600 аптечних складів. Арсенал клініцистів включав 13 тис. лікарських засобів.

У 2010 р., аудиторською групою РIC/S проведено аудит Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів МОЗ на відповідність вимогам PIC/S, і вже на черговому засіданні його Комітету, яке відбулося 8 листопада 2010 року в Куала-Лумпурі (Малайзія), дали згоду щодо вступу Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів (нині — Державної служби України з лікарських засобів) МОЗ України до PIC/S (Pharmaceutical Inspection Cooperation Scheme — Системи співробітництва фармацевтичних інспекцій).

2010

85 років

Запуск виробництва рідких лікарських засобів

В 2010 р. «Фармак» виборов звання компанії № 1 серед вітчизняних виробників, піднявшись на 8 позицій у рейтингу за 4 роки, і впевнено утримує лідерство донині.

Крок до зірок

Загалом у 2000-х рр. завод «Фармак» нагадував гігантське будівництво: за короткий проміжок часу здійснено запуск другої лінії з випуску препаратів за технологією «Боттлпак» (2010 р.), потужностей з виробництва рідких лікарських засобів (2007-2010 рр.), медикаментів у формі драже (2011 р.) та м’яких желатинових капсул. Повне переоснащення технологічних майданчиків вдалося завершити в 2013 р.

У жовтні 2014 р. в рамках Третього противірусного конгресу, який відбувся у м. Амстердамі (Нідерланди), на міжнародній арені вперше було представлено нові багатообіцяючі результати досліджень препарату Амізон®. Міжнародною групою дослідників Іллінойського технологічного інституту (David Boltz, Xinjian Pehg, Miguel Muzzio, Rajendra Mehta), Дитячого дослідницького госпіталю ім. св. Іуди (Pradyot Dash, Paul Thomas) та «Фармак» (Віктор Маргітич) було виконано дослідження противірусної активності енісаніум йодид щодо вірусів грипу in vitro в диференційованих нормальних клітинах епітелію бронхів людини. Отримані дані дозволяють припустити, що Амізон® діє на віруси грипу А і В та респіраторно-синцитіального вірусу in vitro. Попередні результати свідчать про його високу активність відносно адено- і коронавірусів.

Нові виклики — нові перспективи

У 2014-му українці купили найменшу кількість упаковок ліків за усі роки незалежності. Хоча у грошовому вираженні зафіксовано деякий ріст (+14,5%), у доларовому еквіваленті ринок зробив крок, як мінімум, на 5 років назад. Зниження купівельної спроможності наших співвітчизників призвело до перерозподілу попиту на більш доступні групи препаратів. Також зафіксовано помітний зсув структури споживання у бік рецептурних препаратів.

Падіння продажів лікарських засобів в упаковках в 2015-му становило −10,3% водночас продажі вітчизняних препаратів зросли на 35,2%.

У 2015 р. в Україні працює близько 20 тис. аптек (більше половини торгівельних точок в об’єднані у мережі, третина аптек знаходиться у руках приватних підприємців).

Наблизити українське законодавство щодо реєстрації лікарських засобів до європейських вимог покликаний проект Європейського банку реконструкції та розвитку, для реалізації якого у якості фінансової допомоги виділено 300 тис. євро. Консультантами ДП «Державний експертний центр МОЗ України» з питань регуляторної політики стануть польські експерти, щодо IT-технологій — литовські фахівці. Завершення проекту заплановано на 2017 р.

2015

Новий початок

Відкриття лабораторно-технологічного комплексу

Такими були найяскравіші події нашої історії.
Тепер, коли ви купуватимете ліки від «Фармак», ви знатимете про підхід до їх розробки та виробництва.
А поки «Фармак» продовжує свою роботу. Тож далі буде...

en ua ru