Ключові слова: амізон, вірусні інфекції, лікування, профілактика, ефективність.
Резюме: У статті представлено результати 10-річного застосування вітчизняного препарату амізону в лікуванні та профілактиці вірусних інфекцій. При клінічному використанні амізону повною мірою реалізуються його різноманітні фармакологічні ефекти – інтерфероногенний, протизапальний, жарознижувальний, антиоксидантний, імунокорегулювальний, гепатозахисний, аналгезуючий.
За останні 10-15 років у клінічну практику впроваджено невелику кількість вітчизняних препаратів, які є по-справжньому оригінальними (тобто брендами, як зараз заведено казати) і фактично не мають зарубіжних аналогів. У цьому плані безсумнівним успіхом українських фармакологів є амізон – препарат, що належить до групи противірусних засобів для системного застосування з вираженими інтерфероногенною, протизапальною, жарознижувальною, аналгезуючою дією.
Показово, що як в експериментальних умовах, так і в клініці було також установлено імуномодулювальні властивості амізону, а також чітко виражену антиоксидантну та мембраностабілізуючу дію, з чим, мабуть, пов’язаний гепатозахисний ефект препарату. Раніше вважалося, що деякі із зазначених властивостей (зокрема, протизапальна та імуномодулювальна дія) взаємно виключають одна одну і не можуть бути притаманні одному й тому самому лікарському препарату. У цьому-то і полягає унікальність амізону, що зумовлює незвичайну широту його терапевтичної дії, а, отже, і можливості застосування в клінічній практиці за найширшого кола захворювань, переважно як засіб патогенетичної терапії. За хімічною структурою амізон є похідним ізонікотинової кислоти (N-метил-4-бензил карбамідопіридинію йодид). Препарат створений в Інституті фармакології і токсикології НАМН України, пройшов повний цикл експериментальних і клінічних досліджень і згідно з рішенням Фармакологічного комітету МОЗ України (протокол №8 від 31.10.1996 р.) дозволений до застосування як противірусний, протизапальний і жарознижувальний засіб. Під торговою маркою амізон цей препарат випускається ВАТ “Фармак” (Київ).
Дуже важливо, що на відміну від більшості протизапальних препаратів амізон не чинить подразнювальної дії на слизову оболонку травного тракту. Тому ця вигідна відмінність амізону від нестероїдних протизапальних препаратів робить можливим його призначення пацієнтам із фоновою ерозивно-виразковою патологією гастродуоденальної зони. Є навіть повідомлення про доцільність застосування амізону в комплексній терапії хворих із множинними пептичними виразками шлунка і дванадцятипалої кишки (Путинцев В.И., 2001). Як в експерименті (Бухтиарова Т.А., 1997), так і в умовах клініки встановлено, що амізон не пригнічує кістковомозкового кровотворення і не впливає негативно на картину периферичної крові. Це дало нам можливість за необхідності призначати амізон як протизапальний і жарознижувальний препарат у комплексній терапії хворих із тяжким перебігом черевного тифу та паратифів, коли була потреба посилити антибактеріальну терапію і швидко домогтися зниження черевнотифозної інтоксикації.
За аналгезуючою активністю препарат не поступається амінофеназону і метамізолу натрію, а за вираженістю жарознижувальної дії перевершує саліцилати, зокрема ацетилсаліцилову кислоту (Бухтиарова Т.А., 1997). Порівняльний аналіз фармакологічної дії амізону та ібупрофену дозволив установити, що за протизапальною активністю амізон перевершує ібупрофен, при цьому вигідно відрізняється від останнього тим, що не чинить подразнювальної дії на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту і не має ульцерогенного ефекту (Бухтиарова Т.А., 1997).
Вважають, що протизапальна дія амізону і, зокрема, виражений антиексудативний ефект, який в умовах клініки особливо наочно продемонстрований нами на прикладі хворих із блекотими формами бешихи, значною мірою зумовлений здатністю препарату стабілізувати клітинні мембрани та мембрани лізосом, покращувати метаболічні процеси у вогнищі запалення, а також послаблювати вираженість судинних запальних реакцій, активно регулювати обмін медіаторів запалення, гальмувати дегрануляцію базофілів та опасистих клітин.
За останні 7-8 років усі ці особливості механізму фармакологічної дії амізону піддалися детальному вивченню на низці експериментальних і клінічних моделей в Інституті епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України. Л.В. Громашевського АМН України та в Луганському державному медичному університеті. У результаті встановлено, що амізон має чітко виражені противірусні, інтерфероногенні, антиоксидантні властивості, нормалізує рівень простагландинів і циклічних нуклеотидів (співвідношення цАМФ/цГМФ), а також мікрогемоциркуляцію, зменшує вираженість сладж-синдрому і периваскулярного набряку, чим також пояснюється його протизапальна дія.
Саме протизапальні та жарознижувальні властивості амізону, а також його синергізм щодо антибактеріальних препаратів послужили підставою для використання амізону в комплексі лікувальних засобів у разі бактеріальних інфекцій із наявністю чітко вираженого місцевого запального осередка – гострого та загострень хронічного тонзиліту (Соцкая Я.А., 1999; Терешин В.А., 2000), бешиховому запаленні та його гнійних хірургічних ускладненнях (Зелений И.И., 2000), негоспітальних бактеріальних пневмоніях тощо.
Ще до початку клінічного використання амізону на експериментальній моделі грипозної інфекції (Фролов А.Ф., 1994), а пізніше і на інших адекватних моделях була встановлена пряма противірусна активність амізону (Сельникова О.П., 2006), а також висока активність як індуктора ендогенного інтерферону (ІФН), особливо α-ІФН, який у цьому плані не поступається аміксину та істотно перевершує мефенамову кислоту й ібупрофен. Саме чітко виражений інтерфероногенний ефект амізону робить його вельми перспективним для профілактики і лікування різних захворювань вірусної етіології.
Як показали результати експериментальних досліджень, здійснених в Інституті фармакології і токсикології АМН України (Бухтірова Т.А., 1997), а також подальші клінічні спостереження, амізон малотоксичний, не має канцерогенного, тератогенного, мутагенного, ембріотоксичного ефектів. При прийомі в терапевтичних дозах препарат не викликає розвитку будь-яких небажаних побічних ефектів, зокрема алергічних реакцій.
Автори цієї статті рекомендують використовувати амізон у лікувальних і профілактичних цілях, починаючи з шестирічного віку, водночас нам відомі випадки застосування препарату фахівцями-педіатрами й у більш ранньому віці, переважно в дітей віком 3-4 роки з тяжкою поєднаною вірусно-бактеріальною інфекцією, частіше пневмоніями. При цьому також не було відзначено негативного впливу препарату на стан дітей і клініко-лабораторні показники та продемонстровано суттєву стимуляцію ним рівня α-ІФН крові за його вельми низьких вихідних показників (Ершова И.Б., 2001).
У спеціальних дослідженнях, проведених на базі відділу екологічної генетики та імунології Українського наукового центру медичної генетики НАМН України, було встановлено, що амізон не тільки не має мутагенного ефекту, а й за певних умов може забезпечувати антимутагенний ефект. Так, за тривалого (протягом 3-4 місяців) прийому амізону в осінньо-зимовий період дітьми та підлітками з групи тих, хто часто і довго хворіє, з метою профілактики повторних ГРВІ та ангін, які постійно проживають в екологічно несприятливому регіоні поблизу великих джерел забруднення навколишнього середовища, поряд зі зниженням захворюваності в 3-4 рази стосовно груп зіставлення, які не отримували препарат, в обстежених достовірно знизилася кількість цитогенетичних порушень у хромосомному апараті лімфоцитів периферичної крові (Бариляк И. Р., Фролов В.М., 2001). Аналогічні результати отримано також щодо ліквідаторів аварії на чорнобильській АЕС, яким амізон призначали як анальгетик і протизапальний препарат. Показово, що за початково зниженого рівня α-ІФН у сироватці, його вміст під час приймання амізону підвищувався у 2,6-3,8 раза, що було особливо наочним у групі дітей і підлітків з їхнього екологічно несприятливого регіону з високим рівнем забруднення атмосферного повітря ксенобіотиками, що часто хворіли на ГРВІ та повторні ангіни.
До теперішнього часу ефективність амізону в лікувальному і профілактичному плані встановлена для широкого кола вірусних і змішаних вірусно-бактеріальних інфекцій. Насамперед, амізон як противірусний засіб та індуктор інтерфероногенезу є високоефективним засобом профілактики і лікування грипу та ГРВІ в період підвищеного сезонного рівня захворюваності та в період грипозної епідемії. Уже перші масові епідеміологічні дослідження, здійснені в період із жовтня 1996 по березень 1997 рр. на низці великих промислових підприємств м. Луганська та Луганської області, а також у школах-інтернатах і військових частинах, дали змогу відмітити зниження рівня захворюваності на грип, ГРВІ та ангіни від 3 до 6 разів порівняно із внутрішнім контролем (цехи, класи, зміни, роти, які одержували в той самий період аскорбінову кислоту, але не одержували амізону). У цих епідеміологічних спостереженнях препарат отримали 1869 дорослих і 625 дітей та підлітків віком від 7 до 16 років (Фролов А.Ф. і співавт., 1997). Показово, що якщо випадки грипу або ГРВІ і виникали в осіб, які отримували з профілактичною метою амізон, то вони порівняно легко перебігали і ніколи не призводили до розвитку ускладнень (бронхіти, пневмонії, гайморити), які досить часто виникали в пацієнтів груп зовнішнього і внутрішнього контролю. В одному з рандомізованих епідеміологічних спостережень, здійснених у закритих колективах (частини ППО, військовий ліцей-інтернат), особи основної групи (323 дорослих і 116 підлітків) отримували як засіб профілактики грипу та ГРВІ комбінацію амізону й аскорбінової кислоти, група внутрішнього контролю (384 дорослих і 105 підлітків) – поєднання дибазолу з аскорбіновою кислотою. При цьому кратність відмінностей рівнів захворюваності за інтенсивними показниками становила для дорослих 3,6±0,2 раза, для підлітків – 4,2±0,15 раза за Р<0,001 (Фролов А.Ф. и соавт., 1998).
Наш десятирічний досвід профілактичного застосування амізону, доповнений результатами його застосування із зазначеною метою в закритих дитячих колективах (Ершова И.Б., 2000; Донцова Е.Д., 2001 та ін.) та будинках-інтернатах для людей похилого віку й інвалідів (Напрасников С.Н., 2005), засвідчив високу ефективність препарату як засобу профілактики в умовах сезонного підвищення захворюваності на ГРВІ та ангіни, а також у разі прогнозованої грипозної епідемії. Із профілактичною метою дітям віком 6-12 років амізон рекомендують приймати внутрішньо по 0,125 г через день протягом 3-4 тижнів, далі в тій самій дозі 2 рази на тиждень упродовж усього періоду підвищеної загрози захворюваності (2-3 місяці). Підліткам у віці 13 – 16 років амізон із профілактичною метою призначають по 0,25 г через день протягом 2 – 3 тижнів, далі по 0,25 г двічі на тиждень протягом 1 – 2 місяців. Дорослим із метою профілактики грипу та ГРВІ ми рекомендуємо приймання амізону по 0,25 г щодня протягом 3-5 днів, потім у тій самій дозі 1 раз на 2 дні протягом двох тижнів, а потім до закінчення загрози захворювання – по 0,25 г 2 рази на тиждень.
Проведені нами дослідження показали, що прийом амізону в зазначеному дозуванні сприяє підвищенню рівня α-ІФН у сироватці крові в середньому в 3-4 рази, особливо за його початково зниженого рівня, і надалі забезпечує підтримання досить високої (оптимальної) концентрації сироваткового інтерферону протягом 2-2,5 місяців, тобто періоду, цілком достатнього для закінчення грипозної епідемії. У разі появи хворих на грип або ГРВІ в безпосередньому оточенні особи, якій здійснюють профілактичне введення амізону (у сім’ї, на виробництві, у класі), а також під час безпосередніх контактів із такими хворими під час виконання професійних обов’язків (лікарі та фельдшери “Швидкої допомоги”, сімейні й дільничні лікарі, педіатри, інфекціоністи, працівники медреєстратури поліклініки, кабінетів долікарського прийому тощо) амізон слід приймати у вигляді амізону, а також у разі безпосереднього контакту з такими хворими під час виконання професійних обов’язків (лікарі та фельдшери “Швидкої допомоги”, сімейні та дільничні лікарі, педіатри, інфекціоністи д.) амізон слід приймати дорослим по 0,25 г 3 рази на добу протягом 3 – 5 днів, потім по 0,25 г щодня протягом усього періоду контактів із гострозаразними хворими. Дітям 6 – 12 років у разі появи випадків грипу або ГРВІ в класі, коли створюються безпосередні умови для реалізації повітряно-краплинного шляху передавання збудника вірусної інфекції, амізон слід призначати по 0,125 г 2 рази на день у перші 3-5 днів контакту (до ізоляції хворого і 2-4 наступні дні), надалі – по 0,125 г амізону щоденно до ліквідації загрози зараження. Підліткам 13-16 років у подібній епідситуації амізон призначають у дозуванні 0,25 г 2 рази на день упродовж 3-5 днів, надалі по 0,25 г щодня або через день, залежно від конкретних умов, що характеризують ту чи іншу ступінь імовірності зараження цього підлітка.
Нами накопичено вельми цікаві дані, що стосуються ефективності профілактичного прийому амізону в умовах грипозної епідемії. Так, в осінньо-зимовий період 2003-2004 рр. амізон за рекомендованими нами схемами приймали члени 69 лікарських родин, які перебувають під нашим наглядом (загалом 272 особи, з них 205 дорослих і 67 дітей та підлітків). У цих же сім’ях 65 пацієнтів препарат не приймали з різних причин (вік дітей до 6 років, небажання, наявність алергії до йоду в анамнезі тощо). Сумарно за півроку спостережень (з жовтня 2003 р. по кінець березня 2004 р.) серед осіб, які приймали амізон, не зареєстровано жодного випадку грипу та ГРВІ, і тільки в 4 із них за цей період виникла ангіна, що нетяжче перебігала. Водночас із 65 осіб, які не приймали амізону, грип або ГРВІ виник у 28 (43,1%), зокрема у 12 осіб, які спостерігалися (дітей до 6 років), за шестимісячний період виникло 2 епізоди, а ще у 3 дітей – навіть 3 повторні епізоди ГРВІ. Ангіни зареєстровано у 8 пацієнтів цієї групи, у 6 випадках для їхнього лікування потрібна була госпіталізація в інфекційний стаціонар. Це спостереження цікаве також тим, що, незважаючи на наявність джерела вірусної інфекції, у 28 сім’ях (хворий на грип або ГРВІ), ніхто з решти членів сімей, які приймали в цей період амізон (загалом 85 осіб, зокрема діти), не захворів. Однак у двох сім’ях із цих 28, де були особи, які не приймали амізон (діти 4-х і 4,5 років), крім самого джерела інфекції, вони захворіли на грип. Ми наводили ці дані тому, що тут було гарантовано дійсне приймання препарату за рекомендованими схемами, бо глави родин – лікарі та викладачі – були поінформовані про всі нюанси механізму фармакологічної дії та реальні перспективи профілактичного ефекту амізону і з бажанням долучилися до цього епідеміологічного дослідження. Ми вважаємо за необхідне особливо підкреслити цю обставину, оскільки багаторічний досвід переконав нас, що тільки явне бажання пацієнта до прийому того чи іншого препарату (у цьому разі амізону), його повна інформованість про очікувані позитивні ефекти його використання і, найголовніше, суворий контроль за його прийомом (тобто, що пацієнт справді приймає амізон за рекомендованою йому схемою) забезпечує максимальний захисний ефект. У цьому плані вельми сприятливими є спостереження в закритих колективах (військові частини, училища, інтернати, установи пеніцитарної системи), де є можливість суворо проконтролювати вживання амізону (наприклад, одразу ж після сніданку і вечері). Як правило, профілактична ефективність препарату в таких установах достовірно (на 35-50% і більше) перевищує таку в умовах, коли був відсутній чіткий контроль за неодмінним прийомом амізону.
В осінньо-зимовий період 2004-2005 рр. за нашим дорученням дві співробітниці кафедри інфекційних хвороб та епідеміології ЛДМУ провели епідеміологічний експеримент у 4-х багатоквартирних будинках у двох різних мікрорайонах м. Луганська (за місцем свого проживання). У цих спостереженнях в одному з абсолютно однакових і поруч розташованих будинків охочі мешканці отримували з профілактичною метою амізон по 0,25 г 1 раз на 2 дні та аскорбінову кислоту по 0,25 г, в іншому будинку – тільки аскорбінову кислоту. Спостереження тривало п’ять місяців (з 1.11.2004 р. до 30.03.2005 р.) і охоплювало основну групу (72 чол.), що одержувала амізон і аскорбінову кислоту, і групу зіставлення (65 чол.) – тільки аскорбінову кислоту. Серед спостережуваних переважали жінки пенсійного віку (від 60 до 86 років). Оскільки в цих самих будинках і в попередні роки здійснювалися спостереження, випробовувані охоче приймали препарати, які їм видавали. У результаті цих досліджень було встановлено, що в основній групі (яка отримувала амізон) за п’ять місяців на грип або ГРВІ захворіли лише 6 осіб, за якими спостерігали (8,3%), причому ні в кого не було виявлено розвитку ускладнень, і не знадобилася госпіталізація. Захворювання у 4 перебігало легко, у 2 – середньої тяжкості й амбулаторне лікування було досить ефективним. У групі зіставлення із 65 пацієнтів у 21 (32,3%) виникли вірусні захворювання (грип та ГРВІ) за той самий період спостереження, що в середньому в 3,88 раза перевищувало цей показник в основній групі. При цьому у 8 пацієнтів виникли ускладнення вірусної інфекції (затяжний бронхіт, вогнищева і бронхопнемонія), які вимагали госпіталізації та проведення стаціонарного лікування.
Амізон з успіхом використовують для профілактики та лікування ГРВІ у дітей, які часто і тривало хворіють (Третьякевич З.Н. и соавт., 2000). Дітям віком 5-12 років препарат призначають по 0,125 г протягом 5-7 днів поспіль із повторенням профілактичного курсу через 2 тижні протягом 3-5 днів. Одночасно вводили антиоксиданти (вітаміни Е, А, С) у відповідних вікових дозах. У тому разі, якщо профілактику амізоном розпочинали за 7-10 днів до початку сезонного періоду підвищення захворюваності на ГРВІ, відзначалося істотне (у 3-6 разів) зниження частоти повторних ГРВІ в місяці підйому захворюваності (лютий-березень і жовтень-листопад). Крім того, при виникненні ГРВІ на тлі прийому амізону захворювання протікали значно легше і не супроводжувалися розвитком ускладнень бактеріальної етіології (отит, бронхіт, пневмонія).
Амізон виявився ефективним при лікуванні таких вірусних інфекцій, як кір, краснуха, вітряна віспа, епідемічний паротит. Призначення препарату (дорослим і дітям, починаючи з 6-річного віку) сприяло швидкому зниженню підвищеної температури тіла, усуненню інших симптомів інтоксикації, а також зворотному розвитку місцевих запальних процесів. У хворих на кір, які приймали препарат, зменшувалася кількість ускладнень запального ґенезу, особливо пневмоній та отиту, у дорослих захворювання перебігало в легшій формі, поліпшувався загальний стан хворих. У хворих на краснуху при прийомі амізону зменшувалася тривалість гарячкового періоду, швидше зникали симптоми інтоксикації та лімфаденопатія. За вітряної віспи прийом амізону сприяв зменшенню тривалості гарячкового періоду та висипань, запобігав пусканню пухирців везикул, суттєво зменшував вираженість ексудативного компонента.
Застосування амізону дає змогу оптимізувати лікування хворих з епідемічним паротитом. Раннє призначення препарату не тільки прискорювало зникнення явищ інтоксикації та запалення в уражених слинних залозах, а й запобігало розвитку таких ускладнень, як орхіт і орхоепідідидиміт у чоловіків, і оофорит у жінок. При лікуванні амізоном у 3-5 разів зменшувалася частота виникнення панкреатиту. Таким чином, раннє призначення амізону в разі епідемічного паротиту сприяло не тільки прискоренню одужання хворих, а й слугувало засобом профілактики вторинного безпліддя. Показано також ефективність профілактичного застосування амізону в епідемічних осередках, особливо в закритих організованих колективах (наприклад, у військових частинах).
Ще в жовтні-листопаді 1995 р. здійснено масове лікувальне і профілактичне застосування амізону в період великого водного спалаху вірусних гепатитів А та Е в м. Кіровську, Первомайську та низці інших населених пунктів Луганської області. Препарат у цей період отримало з лікувальною метою 386 пацієнтів, переважно дітей шкільного віку, а з метою профілактики – амізон було призначено 1528 дітям і молодим людям до 30 років. Раннє призначення амізону під час лікування пацієнтів із гепатитом А, Е або мікст-інфекцією (А+Е) (у 1-2-ті дні появи жовтяниці, а ще краще – у переджовтяничний період) сприяло зменшенню тривалості жовтяничного періоду, гіпербілірубінемії та гіпертрансфераземії, зниженню частоти розвитку затяжного перебігу хвороби. Нами відмічено позитивний вплив препарату на імунний статус і біохімічні показники, рівень простагландинів, лейкоцитів і циклічних нуклеотидів. Встановлено профілактичний ефект застосування амізону в епідемічних вогнищах вірусного гепатиту А (ВГА), зумовлений стимуляцією синтезу ендогенного інтерферону. Надалі амізон неодноразово застосовували як лікувальний препарат і засіб хіміопрофілактики під час спалахів ВГА в низці міст і районів Луганської області. Апофеозом лікувального і профілактичного застосування амізону став великий водний спалах ВГА в м. Суходольську влітку 2003 р., у період якого препарат одержали 826 хворих із лікувальною метою і 1862 мешканці віком до 30 років із профілактичною метою. Показово також, що в період цього спалаху з ініціативи медичної служби великої закритої установи пеніцитарної системи, яка перебувала в межах тієї самої системи водопостачання, препарат із профілактичною метою отримало 1765 осіб, причому жодного випадку ВГА в цій установі зареєстровано не було, що безсумнівно свідчить про високу ефективність амізону як засобу профілактики ВГА.
Включення амізону в комплексну терапію хворих із гострими тонзилітами вірусно-бактеріальної етіології дає змогу суттєво зменшити тривалість інтоксикаційного синдрому, швидше усунути запальний процес у піднебінних мигдаликах і запобігти розвитку гнійно-запальних ускладнень – паратонзиліту та паратонзилярного абсцесу.
Таким чином, завдяки широкому спектру дії, поєднанню противірусних, інтерфероногенних, протизапальних, жарознижувальних, аналгезуючих, антиоксидантних та імуномодулюючих властивостей, амізон знайшов широке застосування під час лікування вірусних інфекцій, а також запальних ускладнень, що виникають на тлі вірусних захворювань. Низька токсичність вітчизняного препарату амізону, можливість його застосування в педіатричній практиці, починаючи з 5-6-річного віку, відсутність побічних ефектів і цілком доступна вартість курсу лікування дають змогу рекомендувати його для широкого застосування з лікувальною та профілактичною метою.
Препарат випускається у формі таблеток по 0,25 г (в упаковці 10 шт). Таблетки слід ковтати не розжовуючи (при жуванні в роті зберігається гіркий присмак). Препарат застосовують після їди, запиваючи невеликою кількістю рідини. Доза для дорослих – 0,25-0,5 г 2-4 рази на добу (до 2 г на добу), курс лікування – до 30 днів (Тринус Ф.П., 1998).
ЛИТЕРАТУРА
1. Бухтіарова Т.А. (1997) Експериментальне досліження впливу нового неопіоїдного анальгетика амізону на периферичну кров та кровотворення. Ліки, 6: 69-73.
2. Ліщинський П.Т., Фролов В.М. (2001) Ефективність застосування амізону в лікуванні жінок, хворих на рецидивуючий геніальний герпес. Укр. медич. Альманах, 4 (2): 190 – 193.
3. Тринус Ф.П. (1998) Фармакотерапевтический справочник. Здоров’я, Киев, 880 с.
4. Фролов А.Ф., Фролов В.М., Лоскутова И.В., Шаповалова И.А. (1999) Применения нового украинского препарата «Амизон» в педиатрической практике. Перинатологія та педіатрія, 3: 61 – 63.
5. Фролов А.Ф., Фролов В.М., Лоскутова И.В. (2000) Амизон: опыт применения нового украинского препарата. Укр. мед. часопис, 1: 78 – 80.
6. Фролов А.Ф., Фролов В.М., Лоскутова И.В. (2000) Амизон в химиотерапии больных эпидемическим паротитом. Укр. хіміотерап. журн., 2: 19 – 21.
7. Фролов В.М., Лоскутова І.В., Шаповалові І.А. (2001) Ефективність амізону в лікуванні хворих на вітряну віспу. Укр. медич. альманах, 4 (2): 190 – 193.
8. Фролов В.М., Соцька Я.А., Антонова Л.П. (2001) Застосування нового вітчизняного препарату «Амізон» при лікуванні ангін. Укр. медич. альманах, 1 (4): 170 – 173.
