Історія

Влітку 1925 року на підставі декрету Раднаркому СРСР «Про місцеві трести» було створено перший в Україні завод з виробництва синтетичних лікарських засобів. Група інженерів і вчених Київського політехнічного інституту під керівництвом професора І.В. Єгорова розробила технологічні схеми виробництва хлороформу і саліцилової кислоти, змонтувала обладнання. На прохання працівників і інженерів підприємству було присвоєно ім'я Михайла Васильовича Ломоносова. А 23 грудня 1925 року його нечисленний колектив — 42 робітники і 12 інженерно-технічних працівників — випустив свою першу продукцію. Саме ця дата вважається днем заснування заводу.

Трохи пізніше завод освоїв виробництво очищеного наркозного хлороформу, фармакопейної саліцилової кислоти, салолу, метилсаліцилату натрію, з 1927 року — саліцилату натрію, а з 1928 року під керівництвом професора І.В. Єгорова розпочалося освоєння нової продукції — резорцину, хлоралгідрату, ментолу, ланоліну. Саме на заводі ім. М.В. Ломоносова в 1937 році був вперше розроблений промисловий синтез одержання Валідолу — препарату, який користується популярністю у лікарів і пацієнтів вже більше століття.

У 1941 році на заводі було здано в експлуатацію цех фармакопейного резорцину, значно збільшено випуск хлоралгідрату і хлороформу, організовано виробництво трихлороцтової кислоти, уротропіну, хлориду і карбонату кальцію, амідохлорної ртуті, ефіру для наркозу — всього 15 препаратів.

На початку Великої Вітчизняної війни завод було евакуйовано в Казань, і вже в 1941 році туди прибув перший ешелон з обладнанням. Почався капітальний ремонт колишньої артелі «Хімпром», монтаж технологічного обладнання. А в грудні колектив ломоносовців випустив першу партію екранів для рентгенівських установок, а трохи пізніше регулярно став відправляти ампули Хлоретилу (етил хлору) та Стрептоциду (сульфаніламіду).

Після звільнення Києва від німецько-фашистських загарбників завод повернувся в рідне місто, де довелося повністю відновлювати підприємство. У 1944 році завод одержав паспорт готовності до виробничої діяльності і почав випуск продукції.

У 1944 році відновили цех, де вироблявся уротропін і хлоралгідрат, створили ділянку хлоридів кальцію і натрію, почали випуск наркозного хлороформу, хлоралгідрату, хлориду кальцію, а наприкінці війни вже працювали ментольний, валідольний, резорциновий цехи. Протягом 1946–1950 років на заводі було налагоджено цілий ряд нових технологічних ліній по виробництву хініофону, хінозолу, валеріанату цинку, гідрохлориду флавакридину, синестролу, бромізовалу, карбромалу.

1951–1958 роки відзначені частковою переорієнтацією виробництва. Збільшився випуск готових лікарських засобів — розчину глюкози, Хлоретилу в ампулах, Валідолу у флаконах.

Важливим етапом розвитку підприємства з'явилася розробка й освоєння випуску рентгеноконтрастних засобів. Завод став провідним підприємством хіміко-фармацевтичної промисловості України, де вироблялися найскладніші лікарські препарати шляхом тонкого органічного синтезу. У 1960 році було випущено вітчизняний Корвалол, що і дотепер залишається «візитною карткою» нашого підприємства. Через деякий час було випущено добре відомий споживачам Нафтизин (нафазолін).

На рубежі 1975 року на експорт відвантажувалася п'ята частина продукції заводу, що поставлялася не тільки в соціалістичні країни, але й у Німеччину, Францію, Італію, Єгипет, Грецію, Туреччину, Індію — більш ніж у 20 країн світу.

У 1991 році Київський хіміко-фармацевтичний завод ім. М.В. Ломоносова став першим у фармацевтичній галузі України відкритим акціонерним товариством і був переіменований у ВАТ «Фармак».