Чимало місць у Києві, без яких сьогодні його важко уявити, з’явилися завдяки меценатам — підприємцям, компаніям і приватним доброчинцям. Вони давно стали частиною життя киян і працюють для міста роками. Редакція NV зібрала п’ять прикладів таких «подарунків» — від великих інфраструктурних рішень і культурних інституцій до точкових міських ініціатив.
Фото: Ірина Хрустальова
Бессарабський ринок, який сьогодні знає кожен киянин, свого часу з’явився завдяки меценату. На початку ХХ століття на цій території розміщувався стихійний ринок. Місто не мало ресурсів, аби це змінити. Зрештою все вирішив один заповіт: тодішній меценат і підприємець Лазар Бродський посмертно заповів місту чималу суму коштів.
Збудований у 1910−1912 роках за проєктом Генріха Гая, ринок уособлював передові інженерні рішення свого часу: металеві конструкції, скляний дах і ретельно продуману систему вентиляції. У підвалі навіть розмістили першу на весь Київ холодильну установку.
Так реконструкція на кошти мецената стала справжнім революційним проривом, замінивши стихійну торгівлю організованою міською інфраструктурою.
Фото: КМДА
У центрі Києва, на розі Хрещатика та бульвару Тараса Шевченка, планують оновлення простору перед Бессарабським ринком. Після демонтажу пам’ятника Леніну у 2013 році ця ділянка тривалий час залишалася невпорядкованою та обмежено доступною для пішоходів — фактично потрапити туди можна було лише через підземний перехід, чим кияни не надто активно користувалися. Тепер же її планують перетворити на відкритий і зручний громадський простір, без необхідності щоразу спускатися під землю.
Проєкт реалізується містом. А от меценатом стала фармацевтична компанія Farmak, яка профінансує більшу частину робіт. У компанії зазначають, що прагнуть зробити внесок у розвиток Києва, з яким їхня історія пов’язана вже понад 100 років. Проєкт передбачає благоустрій території площі, перепланування пішохідної частини бульвару Тараса Шевченка та облаштування наземних пішохідних переходів, які зроблять прогулянки Хрещатиком комфортнішими для всіх.
Простір буде безбар’єрним і доступним для людей з інвалідністю, батьків із візочками та старших людей. Також тут з’явиться новий туристичний магніт — фонтан, незамінний в спеку, облаштують зелену зону та зручні лави для відпочинку.
Фото: Ірина Хрустальова
Зоопарк у Києві також з’явився за безпосередньої ініціативи киян: Товариство любителів тварин у 1907 році домоглося від міста виділення території під зоопарк. Але облаштування та утримання звіринцю повністю забезпечувалося тим, що сучасні українці звикли називати «донатами». На вході до парку розмістили ящик для пожертв.
Але окремі пожертви особливо виділилися, дозволивши зоопарку зрости в кілька разів: декілька підприємців і меценатів, серед яких Микола Терещенко, Фрідріх Фальц-Фейн і Владислав Городецький, профінансували розбудову зоопарку, подарували тварин і надали кошти на утримання.
Це була від початку приватна ініціатива, яка після націоналізації в 1919 році перетворилася на повноцінну міську інституцію та полюбилася багатьом поколінням киян. Цей дарунок Києву працює вже понад 100 років.
Фото: Ірина Хрустальова
Сьогодні вже важко уявити, що на місці Театру на Подолі був закинутий десятиліттями довгобуд. Сучасна будівля стала першою театральною спорудою, зведеною в Україні за останні майже 100 років, завдяки меценатському внеску від компанії Roshen.
Архітектори провели аналітичне дослідження, щоб вирахувати закономірності у будівлях Андріївського узвозу і розробити проєкт, який гармонійно впишеться в уже існуючий краєвид. Нова будівля стала безбарʼєрною та отримала автентичний фасад, викладений справжньою старою київською цеглою з царськими клеймами, яку випадково знайшли під час демонтажу іншого будинку на Подолі.
Тепер це найбільш технічно оснащений театр у країні. На сцені працює обладнання, що дозволяє робити справжній дощ, сніг і туман, а поверхні сцени адаптовані для проєктування 3D-декорацій і навіть голограм. В оновленому театрі ставили вистави не лише українські режисери, але й світові зірки театру (наприклад, Річард Нельсон, що працював у паризькому Театрі дю Солей і з Королівським Шекспірівським театром у Лондоні).
Фото: Ірина Хрустальова
Утім, меценатські подарунки — не завжди масштабні споруди, які видно здалеку. Мистецький проєкт «Шукай!» вже налічує понад 50 мініскульптур, кожна з яких розповідає про маленький фрагмент історії міста: від старовинного фонтану до сучасного знаку двох бронзових галочок, які у месенджерах означають, що повідомлення прочитані. Елементи цього проєкту заховані по всьому місту — і їх можна шукати у форматі квесту у найрізноманітніших локаціях.
Проєкт започаткувала культурна менеджерка Юлія Бевзенко, а фінансування кожної мініскульптури забезпечують приватні донори: українські компанії та іноді окремі меценати. Колекція постійно поповнюється — слідом за історією міста.
Меценатство в Києві існує століттями — у різних проявах. А столиця, якою ми її сьогодні знаємо, ніколи б не постала без внеску небайдужих доброчинців.
