Article in original language
У когось одразу виникне образ Альберта Ейнштейна, який показує язик і здається трохи божевільним. Хтось назве ім’я Стівена Гокінга, що більшу частину своїх днів провів у візку. А комусь на думку спаде Сергій Корольов, завдяки якому людство змогло вийти у космос. Сьогодні науковці – це розумні, успішні та амбітні люди, які своїми розробками дивують та рятують людство. В часи пандемії українським вченим також є чим похизуватися.
“Хороший рівень та умови для розвитку науки – це необхідний процес, який має стратегічно створюватися в країні протягом багатьох років”, – переконаний науковець Ігор Кравчук, який працює у компанії “Фармак”.
“Біль” української науки – недофінансування. Адже якщо немає грошей, то немає необхідного обладнання, якісних реагентів, та найважливіше – низькими зарплатами важко втримати молодих спеціалістів. Тому не дивно, що чимало вчених їдуть за кордон, або йдуть реалізовувати себе за межами наукових установ. Експериментальна наука потребує дорогих приладів і реагентів. Не завжди наші інститути можуть собі дозволити купити те, що за кордоном вже давно рутинно застосовують. А якщо немає доступу до пристрою, який необхідний, то немає досліду. Молодь – найактивніша у сфері, часто працює на ентузіазмі. Якщо людина справді хоче займатися наукою, а не воювати з обставинами, то вона або їде за межі країни, або шукає інше місце, де зможе реалізувати себе. Насіння має проростати на ґрунті, а не на асфальті”, – додає Ігор Кравчук.
Винятком є приватні компанії, для яких наука та розробки – це невід’ємний складник розвитку. Однією з найбільш наукоємних є фармпромисловість, яка вкладає багатомільйонні інвестиції у розробки та дослідження (R&D). У середньому у країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) фармгалузь витрачає майже 12% своєї валової доданої вартості на R&D. Ці показники співставні із тим, скільки у розробки вкладають виробники електроніки, або авіаційна та космічна промисловості. Щоб бути конкурентоспроможною як на внутрішньому, так і на експортних ринках, українська фарма також інвестує значні кошти у розвиток. Наприклад, компанія “Фармак” у 2019 році вклала у розвиток понад 1 млрд грн.
Одна з останніх розробок “Фармак” – ПЛР-тест-системи для виявлення коронавірусу та його штамів, який створили дослідники Людмила Болотова та Ігор Кравчук, співробітники відділу інноваційного пошуку та прототипів компанії.
Про ПЛР-тест розробники розповідають із запалом в очах, але стримано. Кажуть, що не часто дають інтерв’ю, та і їм ближчі пробірки та колбочки, аніж диктофон. Ідея створення ПЛР-тесту з’явилася ще у травні минулого року.
“Ми з чоловіком перехворіли на коронавірус. І як науковці розуміли плюси й мінуси тих систем, які на той момент були в Україні, і на яких нас тестували. Під час хвороби в нас виникла ідея створити український продукт, який би відповідав міжнародним стандартам. Ми з колегами пів року працювали над виробничою серією тесту: спілкувалися з іноземними колегами, розробляли теоретичне підґрунтя та перевіряли все на практиці, шукали якісні реагенти та вели великі стоси документів, адже кожний наш крок повинен був чітко розписаним”, – згадує перші кроки науковиця.
Людмила Болотова каже, що наука стала дуже мобільною, і поспілкуватися з науковцем з іншої країни чи частини світу вже не становить великої проблеми. “Коли працювали над фундаментальною частиною, вирішили звернутися до іноземних фахівців, які вже мали досвід розробки тестсистем. Знайшли колегу з Німеччини за допомогою соцмереж. Він з радістю з нами спілкувався, ділився власним досвідом, розповів про необхідні етапи, аби нашу розробку визнали у світі та занесли до міжнародної бази”, – згадує Людмила.
Людмила показує тест-систему для проведення ста аналізів: сім пробірок з реагентами помістилися у невелику картонну коробку. За словами науковців, намагалися зробити набір легким у користуванні, а тому продумали його до найменших деталей.
“Ми поклали сюди маркер та додали лінійку, аби лаборант міг фіксувати кількість використаних реакцій. Коли працюєш з набором, важливо не забути, яка доза залишилася. Обрали пробірки, які можуть стояти та мають приєднані кришечки. Важливо, щоб компоненти випадково не змішалися. А ще кожна пробірка має свій колір, аби візуально вирізняти їх”,– розповідає Людмила Болотова.
Тест-система для виявлення коронавірусу складається з чотирьох компонентів. Зокрема, з середовища, в якому відбувається реакція, та реагентів, які забезпечують проходження реакції. У своїй розробці українці використали американські реагенти. Кажуть: вони одні з найбільш якісних.
Фактична розробка українських науковців – один з компонентів ПЛР-системи – суміш олігонуклеотидів. Це ті ділянки ДНК, які можуть специфічно взаємодіяти з вірусним геномом і ідентифікувати, що це саме коронавірус. Багато тестів використовують лише дві такі ділянки, але вони характерні й для інших вірусів. “У нас таких ділянок три. Третя – специфічна саме для SARS-CoV-2. Завдяки великій кількості досліджуваних параметрів є більше шансів на те, що виявлений буде саме коронавірус, а не інша вірусна інфекція”, – наголошує Людмила Болотова.
Науковці кажуть: коли запускали в компанії метод секвенування, купували необхідне для цього обладнання та реагенти. Утім, зіткнулися з тим, що самим доводилося вчитися всьому з нуля. Людей із реальним досвідом в країні не виявилося.
Розробка ПЛР-тесту – це внутрішній стартап, ініціатива співробітників компанії, що була підтримана та профінансована керівництвом.
Паралельно “Фармак” співпрацює з акселераційним хабом Sector X, активно інвестує в стартапи з напряму охорони здоров’я та запускає пілотні проєкти. Нещодавно компанія інвестувала значні кошти в медтехстартап та розглядає можливості подальшої співпраці зі стартапами.
Подібні акселераційні хаби та розвиток внутрішніх стартапів можуть бути однією з рушійних сил розвитку науки в країні. Українські науковці давно в пошуку додаткових фінансувань — це і гранти, і кооперація з приватними підприємствами, і залучення спонсорських коштів. Утім, якщо система стартапів вже десятки років успішно працює за кордоном, то в нашій країні це лише зароджується. Інвестори не поспішають вкладатися в ідею, адже будь-який науково-ємкий проєкт не завжди гарантує успіх, а кампанії націлені на реальний результат.
“Аби досягти рівня, який за кордоном, підтягнутися треба й самим стартапам. Багато з них існують лише як ідея, а ідея — це не прототип, який можна відтворити. Сама по собі теорія менш цікава. Якщо йдеться про фармстартапи, то це мають бути певні медичні засоби, препарати, які потім можна було б комерціалізувати. Такі стартапи мають відповідати рекомендаціям і міжнародним вимогам, мати всі необхідні документи”, – пояснює Людмила Болотова. Так, під час розробки тест-системи науковці “Фармак” проводили клінічні випробування в Інституті епідеміології та інфекційних хвороб імені Громашевського НАМН.
За словами пані Людмили, винахід тест-систем – це гарний приклад того, як симбіоз інвестицій та інтелекту може принести гарний результат. За кордоном працюють за аналогією: наука і бізнес – взаємодія та рух в одному напрямі.
https://tsn.ua/ukrayina/yak-i-de-realizovuyut-sebe-ukrayinski-naukovci-1771402.html
