Article in original language
У грудні цього року українська фармацевтична компанія “Фармак” святкує своє 95-річчя. Філя Іванівна Жебровська, власниця найбільшого вітчизняного виробника медпрепаратів і голова наглядової ради, розповіла про знакові моменти в еволюції компанії
— Чим для вас особисто є “Фармак”?
— Завжди кажу, що “Фармак” — це моє життя і повітря, яким я дихаю. Це 40 років щоденної невтомної праці заради того, щоб компанія успішно розвивалася, стала лідером фармацевтичної галузі і залишалась ним останні 10 років. А ще — це моє постійне прагнення, щоб люди, які в нас працюють, дихали тим самим повітрям, яким дихаю я. Для мене дуже важливо, щоб це була робота не однієї людини, а цілого колективу.
— У грудні 2020 року компанії “Фармак” виповнюється 95 років. Розкажіть, будь ласка, як за цей майже сторічний строк еволюціонувало підприємство.
— Історія нашого підприємства почалась у 1925 році. У той час країні вкрай було необхідне власне фармацевтичне виробництво. З цією метою в Україні й було відкрито перший завод з виробництва синтетичних лікарських засобів. Це був Київський хіміко-фармацевтичний завод ім. М.В. Ломоносова (КХФЗ), який через багато років перетвориться на “Фармак”.
Чотири інженери Київського політехнічного інституту розробили технології синтезу лікарських засобів, які було впроваджено на цьому заводі. Колектив з 42 робітників і 12 інженерно-технічних співробітників, які працювали під керівництвом професора І.В. Єгорова, налагодили виробництво першої продукції, і робота закипіла.
В радянські часи Київський хіміко-фармацевтичний завод ім. М.В. Ломоносова спеціалізувався на випуску субстанцій — діючих речовин для виготовлення готових лікарських засобів. В силу цього вся діяльність колективу була зосереджена на динамічному розвитку заводу. Наприклад, за 15 років роботи вдалося налагодити виробництво 15 лікарських засобів.
А у післявоєнний час КХФЗ так активно розвивався, що став одним із провідних підприємств фармацевтичної галузі. Ми навіть продавали свою продукцію за кордон. Зокрема, якщо говорити про левоміцетин, то одним з наших постійних закордонних партнерів, який закупав ці ліки, була компанія з Великої Британії.
— Які, на ваш погляд, поворотні історичні моменти сприяли розвитку компанії?
— Поворотним, на мій погляд, моментом був розпад Радянського Союзу у 1991 році, після чого відкрився вихід на міжнародніий фармацевтичний ринок.
Наш завод працював на старому обладнанні і не мав ресурсу для швидкого оновлення технічної бази, а з Індії та Китаю
з’явилися цікаві пропозиції. Тоді наше підприємство ще не мало таких можливостей.
Ми випускали невеликі партії продукції і чекали, поки вона буде розпродана. В ці періоди завод знаходився в режимі простою. Потрібно було терміново вирішити це питання, інакше підприємство просто б не вижило у ті скрутні часи.
В цей складний для України період Київський хіміко-фармацевтичний завод ім. М.В. Ломоносова став першим у вітчизняній фармацевтичній галузі відкритим акціонерним товариством “Фармак”.
Головне, щоб у тебе була команда однодумців, з якою ти можеш зробити неможливе. Тоді рушійною силою для твоїх дій стає довіра людей
— Ви очолили компанію у 1995 році. Які виклики у той непростий час довелось прийняти особисто вам і всьому підприємству?
— Ми випускали невеликі партії продукції і чекали, поки вона буде розпродана. Поки гроші не надходили, завод знаходився в режимі простою. Потрібно було терміново вирішити питання технічного переобладнання підприємства.
Добре пам’ятаю той момент, коли у серпні 1995-го на збори акціонерів компанії приїхали чиновники з Державного комітету України з медичної та мікробіологічної промисловості, представники районної адміністрації та науковці з провідних фармацевтичних інститутів країни.
На цій зустрічі йшла мова про те, що компанія, у якій працює 1.350 людей, не має майбутнього. Підстав для цього було вдосталь: розташування хімічного підприємства в одному з центральних районів Києва, відсутність нового технічного обладнання, а тут ще й жінка хоче очолити “Фармак”! Якщо справи йтимуть так надалі, говорили експерти, то всіх працівників доведеться звільнити.
— Як ви зреагували на всі ці виклики?
— Всю роботу роблять люди. Головне, щоб у тебе була команда однодумців, з якою ти можеш зробити неможливе. Тоді рушійною силою для твоїх дій стає довіра людей. Саме цей дорогоцінний ресурс був у мене на старті, коли я стала генеральною директоркою компанії. До речі, пишаюся тим, що раніше працювала на цьому підприємстві бухгалтером.
Перед балотуванням на директорську посаду я переговорила з усіма спеціалістами, яких хотіла бачити у своїй команді, озвучила їм своє бачення співпраці, і всі вони погодились працювати зі мною.
Приступаючи до роботи в новій якості, я усвідомлювала, що потрібно чітко вистроїти весь технологічний алгоритм: від створення субстанції до лікарського засобу. Моя економічна освіта передбачає чітку роботу з цифрами, але на новій посаді мені необхідно було достеменно знати всі хімічні терміни і розуміти технологічні процеси. Довелось освоїти цю науку.
Ще в 50-ті роки XX сторіччя КХФЗ став єдиним в СРСР потужним підприємством з виробництва рентгеноконтрастних засобів. Також у нас була технологічна лінія ін’єкційних препаратів і відпрацьований досвід їхнього випуску. А ще ми виготовляли назальні препарати, наприклад, “Нафтизин”, який випускаємо з 1962 року.
Втім, досвіду випуску таблетованих препаратів у нас не було, і довелося довго працювати над тим, щоб, образно кажучи, випустити першу таблетку. Першим таким препаратом став “Валідол”. Ми були єдиним підприємством в СРСР, яке випускало його субстанцію ще з 1937 року. Таким чином нам вдалося зміни ракурс розвитку компанії.
— А як компанія розвивалась далі?
— З того поворотного моменту почався період суттєвих інноваційних змін. Це дало змогу впроваджувати кожні два роки десятки нових препаратів (був такий час в нашій історії). Така активність пояснювалась тим, що фармацевтичний ринок у той час не був ще так перенасичений лікарськими засобами, як зараз. Рівень конкуренції теж був значно нижчим.
Це дало нам змогу переорієнтуватися з чисто виробничої компанії ще й на маркетингову. Ми створили на підприємстві медичні відділи, для того, щоб добре підготовані фахівці могли доносити до лікарів інформацію про ті нові препарати, які ми випускаємо.
Правильно вибудована комунікація дає змогу чітко слідкувати за тим, яку фармакотерапевтичну групу препаратів потрібно активніше розвивати.
У той непростий час ми йшли різними шляхами. Наприклад, розвивали мережу своїх аптек у Києві, Дніпропетровську та Херсоні. В процесі роботи над цим проектом ми зрозуміли, що не варто розпорошуватися на аптечний бізнес, який вимагав величезних витрат часу, зусиль та фінансових ресурсів. Тому ми відмовились від нього і повністю зосередились на виробництві.
В той період ми сфокусували свою увагу на системі забезпечення якості, намагаючись все робити у відповідності з європейськими нормами та правилами GMP, які встановлюють вимоги до організації виробництва та контролю якості лікарських засобів для медичного та ветеринарного застосування.
І в цьому сенсі ми теж виявилися лідерами галузі, які намагалися прискорювати всі ці процеси в Україні. Хочу відмітити, що керівники країни у той час дослухалися до нас. Нажаль, після 1996 року так і не було прийнято нову редакцію Закону України “Про лікарські засоби”. Тому сучасні аптеки — це маркетингові заклади. Ну, маємо те, що маємо.
Також нами велась послідовна науково-дослідна робота. Наприклад, ми створили з нуля мікробіологічну лабораторію. Це був дуже цікавий час, коли ми створювали нові технологічні лінії, вкладаючи у виробництво 95% фінансових ресурсів. І досі йдемо у ногу з часом в режимі постійного оновлення.
— Розкажіть про базові принципи, за якими вибудовувався ваш фармбізнес в Україні. З якими труднощами на цьому шляху довелось зіткнутися і як ви їх подолали?
— Наші базові принципи — це відданість своїй справі, людяність, професіоналізм і вміння вчитися новому. Вважаю, що нам вдалося змінити мислення людей та їхнє ставлення до своєї праці. І все завдяки атмосфері, яку ми створили у компанії, а також тим правилам, за якими живе весь колектив.
Еволюціонуючи у своєму розвитку, ми почали запрошувати спеціалістів своєї справи, які охоче вливалися у нашу команду, вчилися у кращих і надавали змогу своїм спеціалістам підвищувати експертний рівень. Зараз у нас є власна школа підготовки і перепідготовки для спеціалістів. Таким чином 80% персоналу ми готуємо самостійно завдяки мотивації для зростання і вважаємо, що наші кадри найкращі.
— Коли ви почали експортувати продукцію за кордон? Наскільки “Фармак” збільшив обсяг експорту до інших країн за цей час?
— Фактично, ми займалися експортом завжди. У 1996 році у нас був 31 % експортних товарів. Завдяки налагодженим зв’язкам нам вдалось зберегти практично всі партнерські контакти в країнах СНД. До речі, яскравою ілюстрацією такого попиту на нашу продукцію є “Нафтизин”, який досі входить у десятку наших найпопулярніших препаратів.
Хочу відмітити, що з того моменту, як почалась глобальна пандемія, викликана COVID-19, багато наших закордонних партнерів почали замовляти “Дексаметазон”, “Пропофол”, який ми випускаємо у відповідності з європейськиміи стандартами якості. Цього року експорт сктановить понад 25%. І в нас є амбітні планіи по підвищенню експортних продажів до 40%, залишаючись при цьому лідером продажів в Україні.
— Скільки препаратів на даний момент випускає “Фармак”?
Скільки коштує впровадження одного медпрепарату і скільки воно займає часу?
— На сьогоднішній день ми маємо 250 молекул, тобто діючих речовин, що використовуються для виготовлення лікарський засобів. Що ж до медпрепаратів, то їх вже більше 500 з огляду на експортну номенклатуру.
Що ж до вартості впровадження одного медпрепарату, то раніше ми вкладалися в декілька сотень тисяч доларів, а зараз на це потрібно до мільйона доларів. А у тих випадках, коли мова йде про високотехнологічні препарати із складними дослідженнями біоеквівалентності, вартість розробки може бути ще більшою. Всі препарати, що ми випускаємо, мають підтверджену біоеквівалентність.
Сам процес розробки, дослідження, впровадження займає від трьох до п’яти років, а іноді навіть сім.
Сам процес розробки, дослідження, впровадження займає від трьох до п’яти років, а іноді навіть сім
— Який, на вашу думку, головний внесок компанії у розвиток нашої держави?
— Думаю, це впровадження європейських норм та правил GMP та підтвердження якості нашої роботи завдяки міжнародним інспекціям. Компанія отримала сертифікати GMP на всі виробничі лінії.
Нам вдалося побувати прозорий та міцний бізнес, і це було багато разів підтверджено на експертному рівні як в Україні, так і за кордоном.
Років 20 тому, коли приїздили на міжнародні фармвиставки, першими прокладаючи цю дорогу до Європи, нас ніхто не знав. А тепер ми відома компанія, і наша продукція користується великим попитом за кордоном.
AT “Фармак” — провідна українська фармацевтична компанія, яка успішно та динамічно розвивається з часу її створення в 1925 році
Яким чином компанія сприяє розвитку науки в нашій країні?
У нас вже близько 10 років працює “Школа молодого вченого”, до якої приїздять викладачі, наприклад, з Польщі та США, щоб виступити зі своїми доповідями перед студентами. Нас знають науковці з Німеччини, Австрії та Франції.
Ми багато вклали у розвиток сертифікації та системи забезпечення якості, що потребувало спеціальної навчальної підготовки. Наші спеціалісти активно навчаються за кордоном, бо ми послідовно заохочуємо їх до цього.
У нашій книжці “Буде тобі наука!: українські вчені, які змінюють світ”, автором якої став журналіст Юрій Марченко, ми представили біографічні нариси про сучасних українських учених, які сьогодні роблять вагомий внесок у світову науку.
“Фармак” відкритий для співпраці. У нас проходять практику студенти Національного університету харчових технологій, Київського технологічного інституту легкої промисловості та Національного фармацевтичного університету з міста Харкова.
Окрім того, в нас є власні наукові лабораторії як фармацевтичного, так і органічного синтезу, також є біотехнологічна лабораторія, облаштована найсучаснішим обладнанням, щоб можна було довести оригінальність або подібність відтвореного препарату.
Наприклад, щоб розробити власне досьє на генеричний препарат, ми мусимо випустити його у тому технологічному порядку, за яким було випущено оригінал. Нам же такого досьє ніхто не дає — ми маємо відтворити його самі, а для цього потрібні висококласні фахівці.
На старті ми інвестували у свій науковий розвиток близько 4%, а зараз — близько 7%, і з часом він зростатиме. Нові препарати стають складнішими, а правила їх реєстрації — більш суворими та дорожчими.
Вірю, що побачу на власні очі нобелевських лауреатів з України, адже у нашої країни є величезний науковий потенціал,
і держава має фінансувати фундаментальну науку.
— Розвиток інтелектуального активу вимагає чималих інвестицій. У які саме проекти ви вже вклали фінанси? І в які плануєте вкладати найближчим часом?
— Будь-який наш препарат — це наша наука. Правильно сфокусуватися на тому чи іншому проекті нам допомагає європейський консультант, з яким ми співпрацюємо.
Ми, наприклад, багато вклали у такий антикоагулянтний препарат, як “Еноксапарин натрію”, ТМ “Фленокс”. Це був спільний проект з Китайським науково-дослідним інститутом та фармзаводом з Ханджоу, метою якого стало налагодження випуску ін’єкційного “Еноксапарину”. До цього проекту також долучився науково-дослідний інститут з Італії, який вивчає цю форму препарату. Будемо розвивати його далі, бо на цей препарат у світі зараз величезний попит, а нам поки що не вистачає субстанції.
Ще один наш проект — препарат “Пропофол”, призначений для внутрішньовенного введення снодійний засіб. Ми повністю забезпечили ним Україну і поставляємо в десятки країн світу. Цей препарат вимагає серйозного наукового контролю, тому “Фармак” співпрацює з іноземними науковцями.
Рентгеноконтрастний “Дотавіст” — ще один наш препарат, який ми поставляємо у країни ЄС та СНД. Плануємо вийти з ним на американський ринок. Робота по виходу на цей ринок ще не закінчена, отож бажаю нашим фахівцям успіху!
— “Фармак” приєднався до Мережі Глобального договору ініціативи ООН першим серед українських фармкомпаній. Розкажіть про ваші перші кроки на цьому шляху.
— Приєднання до глобальної мережі означає, що наша політика сталого розвитку збігається з принципами Глобального договору ініціативи ООН, і ми раді підтримувати кожен з них, діючи в одному дусі з цією всесвітньою організацією. Оскільки “Фармак” звик бути лідером, перші кроки у цьому напрямі робити було не важко — наша команда була до них готова.
— Як ви реалізуєте план сталого розвитку компанії в умовах нової реальності, викликаної COVID-19?
— За часів глобального карантину всі ми стали іншими — більш відкритими та згуртованими. Головне — ми зрозуміли, що можемо боротися з цим злом, і розвиваємося далі. Ми не призупинили жодної з намічених у минулому році програм.
Компанія буквально за тиждень перевела 500 співробітників, які могли працювати віддалено, в онлайн-режим. Так, важче вести перемовини онлайн, але ми навчилися у цьому жити.
Правда, ми не зможемо відсвяткувати своє 95-річчя так масштабно, як було заплановано. Але 22 грудня ми передаємо під комплексне випробовування та підготовку до промислового випуску сьомий технологічний цех, як і планували.
Вірю, що своє сторіччя ми святкуватимемо так, як слід.
— Якщо говорити про стратегічний розвиток компанії у найближчі п’ять років, яким буде вектор руху “Фармак” до свого сторіччя?
— Наша стратегія розрахована до 2027 року. Ми бачимо, що будемо розвиватися, маючи щорічний приріст у 10-12% навіть у таких складних умовах. Хочемо також купити ще одну компанію, яка б доповнила наш продуктовий портфель антибіотичними препаратами. Працюємо у цьому напрямі. Дорогу подужає той, хто йде!
