Проте, наступного дня Віталій Кличко зупинив це рішення Київради та вніс його на повторний розгляд, посилаючись на відповідний лист компанії “Фармак”. 4 березня Київрада на своєму засіданні за регламентом не змогла подолати це вето. Тому, проєкт рішення вважається таким, що не був підтриманий, та повертається на доопрацювання в Київраду.
Виконавчий директор компанії Володимир Костюк в інтерв’ю Цензор.НЕТ розповів, що землю “Фармак” готова купити задля впевненості у захищеності власних інвестицій. Пан Костюк вказує на сили, які виступають проти передачі цих земель “Фармаку”. Ми поставили запитання стосовно безпечності виробництва, планів на створення у Києві дослідницького центру і забудовницьке лобі у Києві. А також про справи злободенні – перспективу виготовлення антиковідних вакцин в Україні, вітчизняний фармринок і штучні обмеження.
ЦЕ ЛОГІЧНО – КУПИТИ ЗЕМЛЮ, В ЯКУ ВКЛАДАЮТЬСЯ СОТНІ МІЛЬЙОНІВ ІНВЕСТИЦІЙ
– Нещодавно Київська міська рада розглядала рішення про продаж “Фармаку” землі, на якій розміщені ваші потужності на Подолі. З якою метою ви подавали таку ініціативу? І наскільки вас влаштовувала правка до цього рішення, що зобов’язує вас перенести виробництво?
– Було рішення Київради, яке дозволяло нам укласти договір щодо купівлі землі. Це нормальна світова практика – купівля землі, на якій розміщені активи. Це гарантія на майбутнє, щоб не займатися постійними продовженнями договорів оренди. На жаль, з незрозумілих причин рішення всупереч регламенту повернули на переголосування. Таким чином, з третього разу в залі протягнули правку щодо винесення виробництва усіх активних фармацевтичних інгредієнтів (АФІ) за межі Києва (правку внесла фракція “Слуга народу”. – Ред.). При чому, дивно, що спершу Київрада проголосувала за документ без цієї правки, потім якимось чином повернулися, чотири рази провалювали цю правку.
Нас це не влаштовувало, і ми при такій опції не плануємо викуповувати землю. Хоча готові в разі укладення договору заплатити всю необхідну суму вже у перший рік після оформлення купівлі. Ми, наступного ж дня після голосування 23 лютого, направили відповідний лист на адресу Київського міського голови і висловили нашу позицію. Нас почули. І 24 лютого Віталій Кличко зупинив це рішення в тій редакції. Основні зауваження Київського міського голови якраз і стосувались прийнятої правки щодо обов’язку винести частину виробництва за межі Києва як умову продажу землі, розглядаючи це як незаконне втручання в господарську діяльність підприємства. 4 березня депутати Київради підтримали Віталія Кличка в цьому питанні і не здолали вето. Сподіваємось, що відповідне рішення буде знову розглянуте Київрадою найближчим часом.
– Варто окремо зупинитися на ступені екологічності підприємства. Які підстави переносити його за межі міста?
– Сьогодні компанія “Фармак” цілком відповідає екологічним нормам. Ми проходимо усі необхідні інспекції та сертифікації. Виробництво відповідає усім існуючим у Києві санітарно-екологічним нормам. Ми постійно інвестуємо в модернізацію не тільки виробничих потужностей, але й очисних споруд. Зокрема оновили котли, які мінімузували викиди. Сьогодні з наших труб іде водяна пара, а не дим.
– Є якісь інспекційні підтвердження, що ви дотримуєтеся екологічних стандартів?
– Маємо сертифікат ISO-14001, який підтверджує стандарти екологічної безпеки.
– У чому полягає хімічне виробництво? Наскільки воно шкідливе?
– Компанія “Фармак” наприкінці 2020 року святкувала 95 років з часу заснування, коли було створено Хіміко-фармацевтичний завод імені Ломоносова. На ньому дійсно виготовляли важкі препарати, виробництво яких впливало на довкілля. З часом таких препаратів виготовляли все менше. У 90-х роках підприємство було приватизоване і компанія перепрофілювалася на виробника готових лікарських засобів, значно скоротивши хімічне виробництво. Продукти того хімічного виробництва, яке ще лишалося, ми використовували для виготовлення готових лікарських форм. Тобто ми мали конкурентну перевагу, оскільки володіли повним циклом виготовлення лікарського засобу. Сьогодні у нас лишаються у виробництві активні фармацевтичні інгредієнти – це власне хімія, про яку сьогодні йдеться.
У 2016 році ми відкрили хімічне виробництво у місті Шостка Сумської області. Туди ми інвестували близько 40 мільйонів доларів і побудували сучасне виробництво з усіма очисними спорудами води й повітря. Туди перенесено високотонажне виробництво активних фармацевтичних інгредієнтів – і це 90% АФІ. Але частина фармацевтичного R&D (розробки і дослідження хімічних сполук), яку ми використовуємо для виготовлення готових форм, залишилося у Києві. Працює лабораторія хімічного синтезу, яка розробляє лікарські засоби.
Для нас важливо це мати. Компанія, що має вертикальну інтеграцію, і яка може контролювати ціну субстанції та повний ланцюжок доданої вартості, є більш конкурентоздатною не лише в Україні, але й на світових ринках.
– На позір ця земля лежить у промисловій зоні поруч з іншими підприємствами. Вам закидали, що це “історична частина Подолу”. Чи ці земельні ділянки входять до охоронних архітектурної чи історичної зон Києва?
– Історична частина Подолу – це власне старий Поділ, де є житлові будівлі. Ми розташовані на вулиці Кирилівській. Традиційно це промисловий район Подолу. Тут розташований судноремонтний завод, раніше були шовкова та меблева фабрика.
Сьогодні ми хочемо робити не лише індустріалізацію, а і створювати науковоємні професії. Тобто давати можливість українським фахівцям не їхати в Польщу збирати полуницю, а знаходити реально гідні робочі місця і створювати додану вартість тут. Фарма – це одна з найбільших галузей в плані створення доданої вартості. За різними оцінками, одне робоче місце у фармацевтиці створює від 12 до 16 робочих місць в суміжних галузях.
У ДАНОМУ РАЗІ ЗАБУДОВНИКИ ПРАГНУТЬ ЗНИЩИТИ ЕФЕКТИВНУ БЕЗПЕЧНУ ПРОМИСЛОВІСТЬ
– Ви заявляли, що плануєте будувати новий R&D центр на Подолі. Розкажіть про це більше. Зокрема варто зупинитися і на питаннях екологічної безпеки.
– Так, окрім суперсучасних виробництв ми створюємо науково-дослідницький кластер на Подолі, де на надсучасному обладнанні працюватиме щонайменше 150-200 науковців. Будівництво вже триває.
– Тобто в перспективі ви націлені на те, щоб не тільки адаптувати західні розробки, але й створювати власний унікальний продукт?
– Зараз ми виготовляємо генеричні лікарські засоби – це препарати, створені за патентами, дія яких вже завершилася. Навіть зробити генеричну копію продукту – це не так просто. Це дуже тривалий копіткий процес, який передбачає виконання дуже точних процедур. Від прийняття рішення про розробку певного препарату до його запуску на ринок проходить від 3 до 5 років. Над ним працюють фахівці високого класу, тому що потрібно довести, що розроблений продукт є ідентичним запатентованому.
– У ряді ЗМІ з’явилися матеріали пор те, що ви є злісним порушником екологічних норм і пам’яткоохоронного законодавства. Ви з чимось пов’язуєте атаку на вас, яка триває в інформаційному полі?
– Ми пов’язуємо це з тим, що хочемо викупити землю, а забудовники хотіли б отримати цей шматок землі собі. У даному разі вони не просто хочуть і далі забудовувати Київ без спорудження необхідної інфраструктури, але й знищувати ефективну промисловість.
– Це припущення чи вам надходили певні повідомлення від забудовників?
– Є впевненість на 99%, що це через позицію забудовників.
– Коли вам потрібно подовжити договір оренди?
– На початку 2030-х років. Але вигідніше купити цю землю задля спокою і впевненості в майбутньому. Але, на жаль, отримуємо палиці в колеса. Незважаючи на 300 мільйонів доларів інвестицій, вкладених за останні 20 років, нам поки натякають, що ми повинні звідси йти.
Багато говорили про санітарно-захисну зону, що створюються довкола фармпідприємств. У 90-ті роки компанія “Фармак” робила значні власні інвестиції для перенесення пологового будинку, гуртожитку й дитячого садочка з вулиці Кирилівської (тоді Фрунзе). А до того ці заклади соціальної інфраструктури діяли поруч з тоді ще незахищеними в екологічному плані підприємствами.
Тільки минулого року “Фармак” сплатив до бюджету 712 мільйонів гривень податків, з них 121 мільйон гривень – до київського бюджету. Наша компанія прозора, усі співробітники отримують білу заробітну платню. Весь персонал застрахований на трьох рівнях: на випадок хвороби, нещасного випадку, а також окремо на випадок захворювання на COVID-19. Тобто якщо ми відкриті, то хочемо відповідного ставлення з боку держави та місцевої влади. Та, на жаль, інколи виносяться рішення, які просто не вкладаються у голові.
МАЄМО АМБІЦІЇ ВИЙТИ НА РИНОК США
– Які стратегічні цілі ставить перед собою компанія в обрії 5-10 років?
– Глобальні плани – це продовжувати бути лідером українського ринку і стати міжнародною компанією. Хочемо досягти рівня, коли наша доля експорту від наших загальних продажів займатиме 40%. Минулого року цей показник становив близько 25%. Наша стратегічна модель побудована до 2027 року.
Що стосується наукового кластеру, який ми будуємо, то сьогодні ми ставимо в розробку складні препарати. Вони потенційно будуть конкурентними на західному ринку, включаючи США.
– Які глобальні плани щодо інвестицій?
– Ми традиційно щороку реінвестуємо до 95% власного прибутку, а також залучаємо додаткові кошти від установ, таких як ЄБРР. Минулого року власні інвестиції у розвиток становили близько 50 млн доларів у 15 різних об’єктів: переобладнання виробництва, очисні споруди. Окрім того, ми створюємо унікальні для України технологічні можливості у створенні лікарських засобів.
– Фармак” – сімейна компанія. Але останнім часом наймає Топ-менеджерів з іноземних компаній. З чим це пов’язано?
– Дійсно, “Фармак” – це сімейна компанія. В нас працюють цілі династії фармацевтів, і ми цим пишаємося. При цьому, оскільки ми маємо велику амбіцію стати значимим гравцем у східноєвропейському регіоні, ми повинні запроваджувати найкращі практики. Для цього запрошуємо фахівців, які мають досвід роботи в міжнародних компаніях. Я впевнений, що це правильний крок. Потрібно постійно розвиватися і шукати нові підходи.
З поточного року в нас з’явилася позиція директора з трансформації бізнесу. Це людина, яка керуватиме змінами компанії та рухом в рамках поставленої стратегії. Наприклад, це підхід до планування. Також ми перебуваємо у пошуку компаній для купівлі. Такі глобальні зміни відображаються і на рівні корпоративної культури підприємства.
– Нещодавно було ухвалено зміни до патентного законодавства в сфері лікарських засобів, на які ви дуже чекали. Які двері відчиняють перед вами ці зміни?
– Нові зміни полягають у запровадженні принципу Болар. Є оригінальний лікарський засіб, і компанія-розробник отримує патент на 20 років. Упродовж цього часу ніхто не має права випускати цей продукт, тому що розробник інвестував в нього значні кошти і, відповідно, хоче повернути ці інвестиції та заробити на них. І це правильно – такий захист стимулює до нових, таких потрібних науці та системі охорони здоров’я інновацій. А вже по завершенні 20 років генеричні компанії можуть створювати копії цього продукту і продавати зазвичай удвічі, а то й утричі дешевше.
В Україні раніше не можна було починати розробку лікарського засобу, поки не закінчився патент. Тільки після завершення дії патенту ми могли завезти в Україну зразки і субстанцію для розробки препарату. Потім кілька років триває розробка лікарського засоби, і лише після цього можна вийти на ринок. Тобто дія патенту в Україні штучно продовжувалася на 3-4 роки.
Водночас в розвинутих країнах фармацевтичні компанії мають право ввозити лікарські зразки та основу-субстанцію ще під час дії патенту. Таким чином, коли дія патенту завершується, то вже наступного дня компанії можуть виводити свої генерики на ринок. Тому в країнах, де діє правило Болар, фармацевтичні компанії набагато швидше розробляють і реєструють лікарські засоби. Українські компанії тільки приступали до розробки, а західні компанії вже пропонували споживачу аналогічний продукт. Тепер же, після прийняття Україною нових правил, ми в рівних умовах.
Були випадки, що маючи 150 науковців, ми віддавали розробку за контрактом у Францію, для того, щоб вони вчасно розробили для нас продукт, хоча наш науковий потенціал дозволяв це зробити в Україні.
– Чи є інші перешкоди щодо виходу на міжнародний ринок?
– Є нюанси щодо оподаткування, зокрема на рекламу продукції за кордоном. Але найбільша перешкода, яку ми зараз відчуваємо, – це відсутність взаємного визнання GMP-сертифікатів з ЄС, тобто результатів інспекцій конкретних країн. Інспекції українських органів влади сьогодні у світі майже ніхто не визнає, хоча Україна визнає європейську експертизу. Тому сьогодні ми проходимо подвійний контроль якості, платячи гроші за дві експертизи – в Україні та в Європі. Тільки через це деякі наші продукти не є конкурентними. Тому важливо провести роботу щодо взаємного визнання GMP-сертифікатів. Регуляція в Україні має бути схожа з тим, як це відбувається в Європейському Союзі, тому має бути розроблена відповідна нормативна документація й підходи до проведення інспекцій. Ми цьому сприяємо.
– Однак це маєте робити не ви, а профільні державні органи…
– Ми повинні підтримувати їх, щоб це сталося. Поки не буде консолідованого бачення принаймні з боку більшості представників фармгалузі, цього не відбудеться. Якщо держава хоче, щоб галузь розвивалася, необхідно забрати всі бар’єри та розвивати експортні ринки.
ІНВЕСТИЦІЇ В УКРАЇНІ НЕ Є ЗАХИЩЕНИМИ
– Як змінилася географія експорту за останні роки? Над якими експортними ринками працюєте?
– Європа, Близький Схід, Азія, Африка, Південна Америка. Плануємо виходити в Північну Америку.
– Які ліки українського виробництва можуть зацікавити США, Європу чи Австралію?
– Чимало. Зокрема в Європі сьогодні продається близько 30 наших продуктів, починаючи від спреїв для носа та горла, закінчуючи такими складними технологічно продуктами, як анестезія та рентгеноконтрастні продукти. І на ринок США ми виходимо саме з такими складними продуктами. Попит мають також продукти супутньої терапії при захворюванні на ковід-19, зокрема антикоагулянти, анестезія, гормони та ін.
– Ви заявляли раніше, що вважаєте, що трансфер технологій від світових розробників та Big Pharma – це один зі стимулів розвитку вітчизняного виробника. В чому полягає трансфер? Чому не було здійснено трансфер вакцин, зокрема вакцини від ковід-19?
– У контексті сьогоднішньої теми про вакцини це актуально. Є два підходи, за якими вакцини можуть з’явитися в Україні. Це або розробка власних вакцин, або трансфер закордонних розробок на потужності українського виробника. Перший спосіб, якщо робити це правильно згідно з усіма вимогами, є доволі дорогим – це можуть бути інвестиції в десятки мільйонів доларів. При тому немає гарантії, що буде хороший результат.
З іншого боку, є можливість трансферу вакцини виробництва іншої компанії, яка відчуває дефіцит потужностей в умовах величезного попиту. І така компанія, що вже має відпрацьовану технологію, може зробити її трансфер на потужності, наприклад, компанії “Фармак”. Однак поки ми такого підтвердження від інших виробників не отримали.
– Тобто теоретично ви могли би виробляти вакцини Pfizer чи Moderna?
– Pfizer, скоріше за все, ми не могли б опрацювати, тому що їхня технологія дуже відрізняється від нашої, і потрібно більше деталей, щоб оцінити реальні можливості нашої сторони. А вакцину, наприклад AstraZeneca чи Moderna ми могли б виготовляти. Ми зверталися до МОЗ з проханням посприяти в отриманні ліцензії. Держава в особі Міністерства і Офісу Президента нас підтримала, адже, якщо виробляти вакцину в Україні, то можна фіксувати ціну і кількість виготовлених вакцин. Тобто, це стабільність і безпека у забезпеченні громадян ліками. Але поки позитивної відповіді від компаній-розробників немає. Ми розуміємо, що Україна маленький ринок, а міжнародних виробників цікавлять скоріше великі (регіональні) хаби. Хоча ми одразу пропонували, що можемо гіпотетично покрити також ринки Молдови та Грузії.
– Самостійно розробляти – дорого?
– Так, і я не уявляю, хто б в Україні наважився на інвестиції у десятки мільйонів доларів. Є ще одна проблема, яка полягає в тому, що інвестиції в Україні не є захищеними. При вкладанні величезних коштів немає жодних гарантій, що по-перше, цю вакцину потім хтось викупить. По-друге, на інвестиції в наукові розробки не передбачено пільгового оподаткування. А це ризиковано, бо невідомо, коли результат від них буде. У світовій практиці часто інвестиції в R&D звільняються від оподаткування. І ми зараз хочемо на рівні галузі пропонувати концепцію стимулювання інвестицій у дослідження та розробки.
По-третє, візьмімо нашу поточну ситуацію. Ми інвестуємо 50 мільйонів на рік у виробничі потужності, а потім приходять забудовники і ставлять перед фактом, що їм потрібна земля, на якій стоїть це виробництво.
– Як фармацевтична галузь України пережила пандемію?
– По більшості категорій ринок просів. Якісь із виробників або імпортерів відчули це на собі більше, інші – менше, виходячи з асортименту. Але загалом держава і суспільство по-іншому подивилися на вітчизняних фармвиробників. Тому що в час обмеження імпортних продуктів виявилося, що існування власного сильного фармацевтичного виробництва – це питання національної безпеки. Без українських виробників ситуація була б дуже поганою. Це сигнал для держави, що фармгалузь потрібно визнавати стратегічною. Наприклад, на ринку антикоагулянтів завжди була висока конкуренція, на ці препарати були високі ціни – ще до пандемії ковіду-19. Після початку пандемії іноземні компанії цілком або повністю покинули український ринок, а компанія “Фармак” навпаки обмежила експорт свого антикоагулянту “Фленокс”, щоб забезпечити ним українців. При тому, що граничні ціни на препарат держава не могла переглядати через зарегульованість. Інколи так було, що ми продавали цей продукт собі у збиток, тому що усвідомлювали свою соціальну функцію.
Ольга Скороход, Цензор. НЕТ
Фото: Наталія Шаромова, Цензор.НЕТ
