Голова наглядової ради ПАТ «Фармак», член Ради Асоціації платників податків України Жебровська Філя Іванівна в інтерв’ю UA-Times розповіла про можливості підприємства в розробці вакцини проти COVID-19, а також про свої ліки, які рятують від наслідків коронавірусу не тільки українців, але й громадян Швеції та Великобританії.
– Президент України нещодавно анонсував початок в нашій країні розробки вакцини проти нового коронавірусу SARS-CoV-2? Чи є у ПАТ «Фармак» потужності для такої розробки, а потім і для випуску цієї вакцини? Чи приймаєте участь в цих дослідженнях?
– Декілька тижнів тому Європейський інвестиційний банк зробив разом в ВООЗ консорціум і виділив 7,6 млрд евро для розробки вакцин проти COVID-19. Ми з вами дуже гарно розуміємо, що ні «Фармак», ні Україна, на превеликий жаль, не мають таких фінансових потужностей. Можливо, ми зможемо приєднатися на якомусь етапі до цих робіт.
Ми працюємо над тим, щоб покращити ситуацію з цим захворюванням і, звичайно, внесли свій вклад в боротьбу з коронавірусом. Стосовно розробки дієвої вакцини – ми мусимо надіятися на цей консорціум, ми мусимо надіятися на розробки американців. Дональд Трамп декларує, що вакцина з’явиться до кінця року.
Наша компанія, звичайно, займається вірусом. Маємо хороші дослідження в Оксфордському та Франкфуртському університетах по нашому противірусному препарату. Цей препарат пройшов випробування не на людях і показав хороші результати. Нам потрібно дійти до клінічних випробувань і провести їх, щоб уже на осінь ми знали, що цей препарат дієвий і він може боротися з вірусом COVID-19. Над цим працює велика наукова плеяда вчених – закордонних, українських і нашої компанії. Нам серйозно допомогли німецькі вчені. Вони правильно підготовили протокол клінічних випробувань для того, щоб ми по усім потрібним критеріям дослідили, чи працює цей препарат. Це велика, кропітка і недешева робота.
Ми сьогодні дуже задоволені, що не тільки приймаємо участь у приборканні коронавірусу, але і приймаємо участь у лікувальному процесі – від діагностики до боротьби з ускладненнями від COVID-19 (та ж серцева недостатність, або легенева недостатність). Ми виробляємо лікарські засоби, якими користуються лікарі Україні та багатьох інших країн світу.
Ми поставляємо один наш препарат, який допомагає в боротьбі з ускладненнями від COVID-19, в Швецію та Великобританію. У 8 країн без реєстрації їде “Дипрофол”, тому що там його немає. Ці країни дозволили нам провести відвантаження, оскільки «Фармак» має сертифікат ЄС, який підтверджує впровадження на нашому заводі європейської системи якості.
– Розкажіть більш детальніше про цю систему.
– Система забезпечення якості – це контроль від моменту укладання контракту з постачальником на сировину до поставки лікарських засобів в лікарні. Увесь цей логістичний ланцюг повинен відповідати усім критеріям, які вимагає виробництво лікарських засобів у Європі. Це непросто. Виробництво мусить бути організовано так, щоб наші фахівці автоматично працювали по європейським вимогам цього логістичного ланцюжка, незважаючи на те, чи виробляються ліки для України чи В’єтнаму, чи Великобританії. Відпрацюванням цієї системи я займаюся щоденно вже 25 останніх років.
Сьогодні ми спостерігаємо ситуацію, коли, на превеликий жаль, 20% наших лікарів захворіли на COVID-19. І далеко не тому, що вони повністю незахищені, а тому, що ми не звикли до тієї культури роботи, яку сьогодні вимагає коронавірус. Ніколи в виробничі приміщення «Фармак» не попаде людина, яка не буде переодягнена та не буде відповідати належним критеріям.
Українці – легковажні. Моя основна задача – навчити людей не бути легковажними, а бути відповідальними. І я сьогодні пишаюсь і радію тому, що нас находять навіть клієнти з Сінгапуру. Де той Сінгапур? Ми ж розуміємо, що це високорозвинена країна, яка може дозволити собі поставити ліки будь-якого виробника. І сьогодні вони не цураються наших ліків. І це заслуга не однієї людини, а це наслідки побудованого логістичного ланцюга, який мусить бути на сучасних підприємствах.
Я маю надію, що COVID-19 змінить нас усіх. Однозначно, коли ми забудемо про карантин, ми будемо іншими. Ми будемо обережніші. Я розмовляла з нашою працівницею у Відні. У них з 1-го травня відкрили магазини. І вона каже, що відвідувачів в них немає. Тому що люди повинні йти в масці, а це нелегко. В результаті ти вже не йдеш в магазин, як на прогулянку, ті йдеш лише за тим, що тобі потрібно. І ти заздалегідь продумаєш, що тобі там купувати.
Я думаю, що ті компанії, які працювали «на авось», вони вже не піднімуться – туди не піде клієнт. Чи це в перукарні, чи це в ресторані, чи в тому ж магазині вони мусять змінити підхід до своєї роботи і вже не будуть ці заклади такими, якими були два місяці тому. Вони будуть інші і підходи будуть інші – більш вимогливі.
– Як швидко ваша компанія може бути готова долучитися до випуску вакцини проти коронавірусу, якщо вона буде розроблена іноземними лабораторіями? Наскільки вона буде тоді дешевше для внутрішнього споживача?
– Сьогодні всі думають про те, чи буде ця вакцина дешевша. Але ми ж з вами розуміємо, коли консорціум вкладе 7,6 млрд євро в дослідження цієї вакцини, чи вона буде дешевша? Єдина наша надія на кредитну лінію. Коли підписувався цей договір, голова Європейського інвестиційного банку сказав, що дослідження цього препарату – велике боргове навантаження. Але якщо ЄС спише свою частину кредитів, тоді вакцина буде доступніша.
Наше українське законодавство повинно надати можливість для того, щоб ми могли купити чи використати ліцензію, можливо, платити роялті за те, щоб у нас з’явилася можливість випускати цю вакцину. Тоді вона буде ненабагато, але на 15-20% дешевше в порівнянні з тим, якби її купували за кордоном. Але треба ще почекати її появи.
– В момент початку карантину багато компаній почали надавати допомогу нашим медикам. Напевно, і “Фармак” не залишився осторонь…
– COVID-19 показав, яким би ти не був багатим, ти мусиш вернутися туди, де закопана твоя пуповина і мусиш лікуватися в клініці на батьківщині. В цій ситуації ти не вибереш, де лікуватися, які б гроші у тебе не були. І тут ми повинні думати, як зробити, щоб наша медицина стала кращою для кожної людини.
Наша компанія відразу виділила 10 млн гривень на потреби наших лікарень. Коли ми зв’язалися з компанією «Оптима-Фарм», щоб купити маски, респіратори та захисні костюми, це виявилося не так вже і легко. Їх не просто не було в Україні, їх і у світі не було. Але щось потрібно було робити.
Я багато років дружу з модельєрами Оленою Ворожбит і Тетяною Земсковою, тому вийшла до них з пропозицією: «Дівчата, пошийте мені захисні костюми». Ми знайшли зразки і дівчата почали возити своїх швачок в цех. Наразі ми вже маємо 5000 пошитих костюмів і не бігаємо по китайським сайтам. А наші модельєри не тільки шили комбінезони, вони і шапки пошили, і бахіли, щоб надати більше засобів захисту нашим медикам. Зараз більш-менш лікарні забезпечені і ми зупинили пошив.
До цього кинулися шукати маски. Перша пропозиція була – 10 тисяч масок за 2 млн гривень, ще й готівкою. Ну, які 2 млн гривень готівкою?! Компанія «Фармак» так не працює і вона не може так працювати. Дзвоню в Конфедерацію ділових жінок в Ужгороді. Питаю, чи може їх Мирослава Колум’як пошити маски? Там спочатку здивувалися, але 20 тисяч масок ми пошили. Вони вийшли не зовсім, як стандартні медичні маски – не тієї форми. Ми спочатку вирішили не нести їх в лікарню. Але потім виявилося, що лікарям вони більш до вподоби, особливо медсестрам, тому що їх можливо прати. І ці 20 тисяч розійшлися в один день.
– Мабуть, лікарні, з якими співпрацює «Фармак», потребували і обладнання?
– Для лікарень ми купили обладнання на 5 млн грн. Половина цього обладнання вже встановлена в 4-й, 9-й та в Олександрівській лікарнях Києва. Ще чекаємо три ШВЛ. За них ми заплатили ще два місяці назад, але тільки в середині місяця вони прибудуть в Україну з Китаю.
Ми вирішили так допомогти лікарням ще тоді, коли в Україні не відновили виробництво наших ШВЛ. Звичайно, якщо б виробництво запустили раніше, ми би купили українське обладнання. Це стосується і пошиття масок з захисними костюмами. Наш уряд виділив колосальні гроші на лікарні та на лікарів, але нічого не зробив, щоб потрібні речі вироблялися в Україні. Кажуть: «Ми краще закупимо». І тут нічого неможливо зробити. То було старе покоління керівників, сьогодні вже усі нові, вони якось по-новому повинні думати, але, на превеликий жаль, думають по-старому.
– На Вашу думку, криза допомогла хоча б якось нашій владі зрозуміти, що треба підтримувати вітчизняне виробництво?
– Я цього поки не відчула. Але дуже хочу надіятися на це. Вони мусять зрозуміти: тільки та курка, яка несе яйця вдома, вона важлива. Тому що з цих яєць вилупляться нові кури. І ми мусимо це розвивати.
Якби ми не перераховували валюту за кордон на ці ж респіратори, а ми мінімум витратили $100-150 млн, а, навпаки, пустили б їх на внутрішній ринок, мінімум 10% повернулося б державі у вигляді податків. А ще українці могли б отримати зарплату, з якою могли б піти в магазин і купити там продукти, які зараз через низький попит гниють та викидаються на звалище. Ось це ми мусимо змінити. Ми самі мусимо це змінити. Владі не до нас. Там вважають, що вирішують якісь божественні задачі.
Ми проаналізували, від кого сьогодні залежить виробництво «Фармака». Ми маємо 950 постачальників з 30 країн. Вони поставляють нам субстанції, первинну упаковку, реактиви, комплектуючі, багато-багато додаткових елементів, які потрібні для виробництва лікарських засобів. На першому місці у нас знаходиться Німеччина, на другому – Китай, потім – Індія і четверта Україна. Ми ж розуміємо, що виробництво матеріалів з Китаю та Індії ми можемо перенести в Україну. Але без розуміння цього у Міністерстві економіки дуже важко щось змінити.
– «Фармак» проводить локалізацію виробництва в інших країнах?
– А як же без цього. Ми працюємо в Білорусії. В Узбекистан у нас іде великий об’єм експорту. Ми там займаємо шосту позицію на місцевому фармакологічному ринку. Там ми плануємо побудувати спочатку таблеткове виробництво, потім все буде залежати від того, як зуміємо навчити місцевих спеціалістів. У нас вже підписаний меморандум з Міністерством охорони здоров’я Узбекистану. Якщо запустимо там виробництво, покриємо продукцією і Казахстан, і Таджикистан – весь той регіон.
– А в бік ЄС є плани?
– Ми в пошуках. Але там будувати ми не насмілилися, а ось щоб щось купити – декілька років придивляємося. Одночасно ми дивимося, чого нам не вистачає, що ми хотіли би купити, щоб доповнити наш фармакологічний портфель і могли працювати на новому ринку. Компанія «Фармак» до цього готова. Ми багато років залучали кредити, в тому числі Європейського банку реконструкції та розвитку, інвестували в технологічні лінії. Ми вже бачимо, що на сьогоднішній день органічне зростання компанії вже обмежене, нам потрібна купівля і об’єднання з іншими компаніями. Ми в пошуках.
– Як в період карантину вдається продовжувати роботу підприємства?
– Є мудра єврейська приказка: “Не жалійте заварки і чай завжди буде хороший”. Ми найняли 41 мікроавтобус та розробили маршрути з урахуванням того, де мешкають наші працівники. Їх у нас понад 2000. Налагодили роботу нашої їдальні лише на виніс (кожен цех може собі заказати обіди в нашій столовій і їх доставлять у кімнату прийому їжі). Тобто до мінімуму обмежили працівникам необхідність бути поза межами їх сімей та заводу. Бо вірус же нікого не вибирає, ми всі під одним небом ходимо.
Запрацювала розвозка «Підвези друга, підвези колегу», як це було у 2014 році. Зробили спеціальну групу в соцмережі, де колеги надають пропозиції або просять допомоги, довезти їх додому. Люди дуже активно користуються цим надбанням 2014 року.
Звичайно, у нас постійно проводиться дезінфекція приміщення. Усі в масках, на вході міряємо температуру кожному, хто заходить на територію заводу. На жаль, захворів медичний працівник в Рівному, з яким ми співпрацюємо. Ми слідкуємо за його станом та допомагаємо.
– Багато лікарських засобів стали дефіцитними в період карантину. Той же парацетамол. Наскільки, наприклад, ви збільшили випуск таких ліків, щоб задовольнити попит?
– Відносно наших препаратів ми можемо швидко налагодити випуск додаткової партії, щоб задовольнити попит. Ми змогли швидко прилаштувати наші нові сучасні лінії, які легкі до адаптації, для випуску антисептика. Його ж спочатку теж не було, а як перший з’явився, то у людей ці руки червоні – тому що хтозна, з чого його зробили. Ми подивилися рецептуру, підготувалися, довго чекали спирту, поки влада прийняла відповідне рішення. Зробили додаткову зміну і почали випуск від флакончиків до 10-літрових бутлів для дезінфекції приміщень. Таким чином, налагодили виробництво і антисептик є в аптеках.
Без додаткового спеціалізованого виробництва нам потужностей вистачає для покриття українського ринку і для того ж експортного потенціалу, який був до пандемії. Але зараз ми маємо заявок на “Дипрофол” на два роки вперед. Два роки ніхто ці ліки чекати не буде, а будуть шукати інших виробників. Ось тут у нас потужностей не вистачає.
Звичайно, ми працюємо над цим. Наприклад, у нас є проект «ГЛЗ 3» – готові лікарські засоби, які випускаються в антисептичних умовах. Вже маємо третій такий проект, але цей проект через пандемію ще незавершений. Ми хотіли завершити його до нашого 95-річча в грудні цього року. Але, на жаль, не встигнемо, тому що Італія не працює вже три місяці і не відпускає нам велику кількість обладнання. Думаємо, що раніше липня ми його не отримаємо.
Але ми повинні говорити ще й про те, що за 87% ліків, які споживаються в Україні, платить сам пацієнт. Це дуже багато. Ні в одній країні світу цього нема. Сьогодні немає за що людям лікуватися, тому що практично все паралізовано три місяці. У людей доходів немає, тому в аптеках і є парацетамол. У людей немає грошей, немає за що лікуватися.
– На Вашу думку, чи настав той час, коли медичні працівники, фармацевти, науковці мусять теж зайнятися політикою, щоб міняти країну в тому напрямку, в якому ми будемо максимально готові до викликів на кшталт появи коронавірусу SARS-CoV-2?
– Знаєте, ті медики чи фармацевти, які хотіли бути політиками, вони вже в політиці. Про яку політику можна говорити, якщо я дихаю повітрям своєї компанії і я розумію, чим я можу допомогти тут. А сидіти в ВР і думати, як мені голосувати, а мій голос нічого не буде значити…
Спочатку ми мусимо там все поміняти. Я довго думала і казала – в політиці повинно бути більше молоді, яка по-іншому думає. А нове покоління не читає газет, а нове покоління не розуміє державний устрій, а нове покоління не знає, що таке відповідальність. І це ми говоримо не стільки про політику, скільки про те, що люди мусять називати речі своїми іменами. Бо якщо ти ідеш в політику, ти повинен знати, як влаштована держава, за що вона відповідає, які наслідки законів, за які ти отримуєш 10 тисяч доларів. Звичайно, ми не повинні мовчати.
– Але хто найкраще за практика в цій чи іншій галузі може привернути увагу політиків та влади до того, що потрібно змінити, щоб і бізнес процвітав, і економіка країни мала з того зиск?
– Ви думаєте, ми цим не займаємося? У нас є група людей, які роблять свої зауваження до законів, що заважають нам працювати. Ми маємо Закон «Про ліки», який був прийнятий ще у 1996 році. У 2000 роках нам казали, дайте $1 млн і в закон приймуть зміни. Я відповіла, що краще куплю технологічну лінію і вона буде у мене випускати ліки.
У мене є моє бачення європейських законів, і не тому, що я хочу жити в Європі, я хочу, щоб Україна жила, як живуть в Європі. І я буду це впроваджувати. Так ми і йшли ці 20-ть років, а Закон «Про ліки» так і залишився без змін на протязі 25 років. То потрібні були гроші, а тепер кажуть, ваші пропозиції влаштовують вітчизняного виробника, але не влаштовують іноземного. Вибачте, так в якій державі ми живемо?! І знову, в ВР там і лікар є, і бізнесмени, але є політика зверху.
Ми б’ємо в дзвони, щоб прийняли зміни в Закон “Про захист прав на винаходи і корисні моделі”. Тому що вічнозелені патенти не можуть далі існувати. Всі погодилися. Але спочатку був закон «Про землю», тепер – Закон “Про банки”. Далі – криза і законів немає. Таких питань дуже багато. Наші фахівці є в групі по реформуванню галузі, ми подаємо пропозиції, але поки нас не чують.
Я хочу всім нам побажати, любити себе і любити свою державу. А любити себе, це, як я розумію, споживати все українське. У мене іноді болить серце, коли я бачу, що та картопля і та зелень, яка вирощена на Херсонщині, викидаються, а ми купуємо іноземне, аби не своє. Оцей карантин, мабуть, нас заставить по-іншому подивитися на цей світ. 450 тисяч людей повернулися з кращого життя у свою домівку. Давайте будемо робити все, щоб наша домівка процвітала. Давайте все робити, щоб ми могли вижити самостійно, а не отримувати допомогу. Я завжди кажу: краще допомагати комусь, як це робить компанія «Фармак».
