Сер 02, 2007

Ламікон у терапії мікозів шкіри

Мікотичні ураження шкіри людини, особливо мікози стоп і гладенької шкіри, нині є найактуальнішою проблемою дерматології [1, 2, 3, 5]. Це зумовлено поширеністю і великою різноманітністю чинників, що сприяють їх виникненню, збільшенням частоти розвитку грибкових асоціацій, швидкою адаптацією збудників до лікарських засобів, резистентністю перебігу, що нерідко розвивається, і рецидивами захворювання [3, 7, 9].

Усе перераховане зумовлює складність лікування цих захворювань, ефективність якого не завжди задовольняє лікарів і пацієнтів [2, 4, 5]. У зв’язку з цим, незважаючи на велику кількість наявних протигрибкових препаратів, існує необхідність у подальшому вдосконаленні методів лікування мікозів, а також у розробці та створенні нових антимікотичних засобів.

Одним із найефективніших антимікотичних препаратів є, на думку багатьох учених, синтетичний аліламін широкого спектра дії – тербінафін, що має високу активність відносно більшості дерматофітів, пліснявих і деяких диморфних грибів. На дріжджові гриби він чинить фунгіцидну та фунгістатичну дію [6, 7, 9]. Механізм специфічної дії препарату досить докладно описаний у літературі [6, 8, 9]. Тербінафін був синтезований у 1983 р. швейцарською фірмою Sandoz і отримав торговельну назву “Ламікон. Може використовуватися як системний антимікотик для лікування мікозів шкіри, оніхомікозів. Однак останнім часом стали дуже популярними форми місцевого застосування препарату – 1% крем, 1% спрей, 1% гель.

Під час лікування хворих на мікози шкіри ми зупинили свій вибір на новому вітчизняному якісному генерику тербінафіну, розробленому фірмою “Фармак®” (Україна), – препараті “Ламікон®”. Він випускається в таблетованій формі по 250 мг, а також у вигляді 1% крему, 1% спрею. Під нашим наглядом було 35 хворих віком від 23 до 72 років, які страждали на мікози шкіри. Серед них було 15 чоловіків і 20 жінок. У 8 із них було діагностовано різнобарвний лишай, у 6 – мікотичне ураження великих складок і у 21 – мікоз стоп.

Системно “Ламікон” призначили п’ятьом пацієнтам, які страждають на поширену, часто рецидивуючу форму різнобарвного лишаю, по 250 мг один раз на день після їди протягом двох тижнів. Клінічна ремісія у всіх хворих відзначена на 8-10-й день лікування. “Ламікон” у вигляді 1% крему отримували 6 хворих із мікотичним ураженням ділянки пахових складок і 12 – із мікозом стоп (сквамозна та інтертригінозна форми). Препарат застосовували двічі на день протягом тижня. Перед нанесенням тонкого шару крему шкіру у вогнищах ураження очищали і підсушували. Слід зазначити, що поліпшення спостерігалося вже після 4-5 днів терапії: бліднули еритематозно-ерозивні ділянки шкіри в ділянці пахових складок, швидко епітелізувалися тріщини в міжпальцевих складках стоп, зменшувалося лущення шкіри підошовних поверхонь стоп. Суб’єктивні відчуття, що відзначалися у пацієнтів, – болючість, свербіж, запалення – швидко зникали. Здебільшого у всіх хворих (у 16 із 18) до 7-го дня лікування прояви мікозу клінічно вирішувалися. У двох пацієнтів, які страждають на сквамозну форму мікозу стоп із явищами вираженого гіперкератозу, протягом такої тривалості терапії досягти клінічного одужання не вдалося, у зв’язку з чим курс лікування було продовжено.

Трьом пацієнтам, які страждають на різнобарвний лишай, і дев’ятьом – на мікоз стоп (сквамозна та інтертригінозна форми) було призначено “Ламікон” у вигляді спрею двічі на добу. Тривалість лікування становила тиждень. При цьому було відзначено швидке поліпшення стану ураженої шкіри: зменшилися явища лущення, спостерігалася швидка епітелізація тріщин у ділянці уражених міжпальцевих складок стоп, зник свербіж.

Подразнення шкіри або інші алергічні реакції при місцевому застосуванні “Ламікону” в усіх формах ми не відзначали. Таким чином, “Ламікон” національної компанії “Фармак” добре переноситься, не спричиняє якихось побічних явищ і є високоефективним засобом.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

  1. Базыка А. П. Микозы стоп. — К.: Здоров’я, 1975. С. 4-7, 26-27.
  2. Калениченко Л. В., Лифшиц  Е. Т. Микозы стоп, профилактика, лечение // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол. — 2004. — № 1(12). — С. 46-48.
  3. Кожные и венерические болезни: Руководство для врачей / Под ред. Н. К. Скрипкина: В 4х т. — М.: Медицина, 1996. — Т. 1. — С. 295-296, 301-309.
  4. Кулага В. В., Романенко  О. М., Афонин  С. Л., Кулага  С. М. Грибковые болезни и их осложнения. — 2006. — 519 с.
  5. Моцаренко Ю. Н., Верба  Е. А., Глоба  А. И. Микозы стоп: профилактика и лечение в поисках эффективной парадигмы // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол. — 2004. № 1 (12). — С. 46-47.
  6. Потекаев Н. С., Потекаев  Н. Н., Рукавишникова  В. А. Ламизил: 10 лет в России. — М., 2003. — 96 с.
  7. Сергеев Ю. В., Шпигель  Б. И., Сергеев  А. Ю. Фармакотерапія микозов. — М.: Медицина для всех, 2003. — 200 с.
  8. Терлецкий В. Б., Коган  Б. Г., Терлецкий  Р. В. Ламизил спрей в терапии микозов стоп // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол. — 2005. — № 1. — С. 87-89.
  9. Терлецкий В. Б., Коган  Б. Г., Терлецкий  Р. В. Ламизил — крем в лечении баланопоститов // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол. — 2005. — № 2 (17). — С. 99-101.
Назад до Farmak у ЗМІ

Ще більше публікацій