Лікування глаукоми і профілактика сліпоти є одним з найголовніших завдань сучасної офтальмології. Основною метою лікування є досягнення так званого толерантного внутрішньоочного тиску, при якому не спостерігається погіршання центрального і периферичного зору пацієнта [1,6]. При первинній відкритокутовій глаукомі (ПВКГ) зниження внутрішньоочного тиску досягається шляхом застосування гіпотензивних препаратів або хірургічними методами [1]. Лікування глаукоми з використанням місцевих гіпотензивних засобів займає лідируючу позицію в терапії даного захворювання. На жаль, більшість препаратів мають ряд побічних ефектів і не можуть стабільно знижувати внутрішньоочний тиск протягом тривалого часу через розвиток тахіфілаксії [1,4,5].
Сьогодні виділяють препарати простагландинового ряду як групу високоефективних найсучасніших засобів для лікування глаукоми, які здатні протягом тривалого часу тримати знижений внутрішньоочний тиск з невеликими добовими коливаннями, мають зручний режим закапування і не мають значних протипоказань і побічних дій [2-5].
На фармацевтичному ринку України з’явився новий препарат простагландинового ряду для зниження внурішньоочного тиску «Ланотантм» (Фармак®, Україна). Активною субстанцією препарату «Ланотантм» є латанопрост, що є аналогом простагландину F2α, який збільшує увеосклеральний відтік внутрішньоочної рідини [2,3,5]. Метою нашого дослідження було встановити ефективність застосування препарату «Ланотантм» у хворих на ПВКГ.
Для оцінки ефективності гіпотензивної терапії препаратом „Ланотан” було відібрано 108 хворих (148 очей) з різними стадіями первинної відкритокутової глаукоми, які застосовували інші гіпотензивні препарати і внутрішньоочний тиск у яких не був компенсований. З них 79 хворих (107 очей) знаходились на монотерапія тимололом, 19 хворих (29 очей) – на монотерапії пілокарпіном, 10 хворих (12 очей) – на монотерапії інгібіторами карбоангідрази. Залежно від стадії глаукоми усі хворі були розділені на три групи. До першої групи увійшли хворі з початковою стадією глаукоми (32 ока), до другої – з розвиненою стадію (96 очей) і до третьої – з далекозайшовшою стадією (20 очей). Розподіл хворих за стадіями первинної відкритокутової глаукоми представлений на діаграмі 1. Усім хворим відміняли попередні препарати і вони отримували «Ланотантм» протягом 6 місяців як основний гіпотензивний препарат. Закапування препарату проводили в один і той же час о 20.00. У дослідженні брали участь 59 жінок (55 %) і 51 чоловік (45 %), середній вік хворих складав 69,6 ± 6,1 років. Дослідження внутрішньоочного тиску проводили в один і той самий час доби перед початком дослідження і надалі щомісяця методом апланаційної тонометрії за Маклаковим.
Статистичний аналіз проведений з використанням методу дисперсного аналізу (ANOVA model). Для проведення аналізу використовувалось комп’ютерне програмне забаспечення Statistica 6.0.
Монотерапія препаратом «Ланотантм» протягом 6 місяців була ефективна на 118 очах (79,7 %). На 16 очах (10,8 %) компенсація внутрішньоочного тиску була досягнута застосуванням комбінації «Ланотанутм» з іншими гіпотензивними препаратами, на решті 14 очах (9,5%) були виконані антиглаукомні операції у зв’язку з відсутністю компенсації глаукоми. У хворих, які знаходились на монотерапії тимололом, середня величина внутрішньоочного тиску складала 28,8 мм.рт.ст. Перехід на монотерапію препаратом «Ланотантм» дозволив зменшити рівень внутрішньоочного тиску в середньому на 26 % до 21,3 мм.рт.ст. У хворих, які отримували пілокарпін, спостерігалось зменшення внутрішньоочного тиску в середньому на 25 % з 27,9 мм.рт.ст. до 20,9 мм.рт.ст. У хворих, які отримували інгібітори карбоангідрази, відмічалось зменшення внутрішньоочного тиску в середньому на 20,7 % з 27,5 мм.рт.ст. до 21,8 мм.рт.ст. Надалі у пацієнтів, які отримували «Ланотантм», коливання внутрішньоочного тиску були не значні і, в більшості випадків, монотерапії було достатньо для компенсації первинної відкритокутової глаукоми. Результати досліджень представлені в таблиці 1. Ми спостерігали чітку залежність ефективності «Ланотанутм» від стадії глаукоми. Найкращий гіпотензивний ефект ми спостерігали у хворих з ранньою стадією ПВКГ – ефективність монотерапії «Ланотаномтм» на 29 очах (90,5 %) і зниження внутрішньоочного тиску в середньому на 31 % з 26,4 мм.рт.ст. до 18,3 мм.рт.ст. У хворих з розвиненою стадією глаукоми монотерапія «Ланотаномтм» була ефективною на 81 оці (84 %) і ВОТ знижувався у середньому на 25,4 % з 28,8 мм.рт.ст. до 21,5 мм.рт.ст. Менш ефективною монотерапія «Ланотаномтм» була у хворих з далекозайшовшою стадією ПВКГ – 40 % (8 очей), ВОТ знижувався у середньому на 13 % з 29,4 мм.рт.ст. до 25,7 мм.рт.ст. Результати досліджень представлені на діаграмі 2.
Побічні прояви застосування «Ланотанутм» були незначними і виявлялись у суб’єктивному відчутті печії і стороннього тіла, гіперемії кон’юнктиви. Ці побічні прояви є типовими при застосуванні препаратів простагландинового ряду і вони не були перешкодою у подальшому лікуванні. Інших побічних явищ, включаючи алергічні реакції, нами виявлено не було.
Діаграма 1. Відсоток хворих з різними стадіями глаукоми
Діаграма 2. Зміни ВОТ у хворих різних стадій ПВКГ після застосування препаратом «Ланотантм», мм.рт.ст
Таблиця 1. Динаміка ВОТ хворих, що застосовували «Ланотантм», мм.рт.ст.
ВОТ до застосування “Ланотану”, мм.рт.ст. | ВОТ на монотерапії “Ланотаном”, мм.рт.ст. | ВОТ через 1 міс., мм.рт.ст. | ВОТ через 3 міс., мм.рт.ст. | ВОТ через 6 міс., мм рт.ст. | |
Хворі, що отримували тимолол, n=107 | 28,8±0,34 Р<0,05 | 21,3±0,39 Р<0,05 | 21,6±0,51 Р<0,05 | 21,1±0,44 Р<0,05 | 21,7±0,4 Р<0,05 |
Хворі, що отримували пілокарпін,n=29 | 27,9±1,12 Р>0,05 | 20,9±1,31 Р>0,05 | 21,1±1,03 Р>0,05 | 20,5±1,52 Р>0,05 | 21,0±1,22 Р>0,05 |
Хворі, що отримували інгібітори карбоангідрази, n=12 | 27,5±1,65 Р>0,05 | 21,8±1,66 Р>0,05 | 21,5±1,89 Р>0,05 | 20,9±1,73 Р>0,05 | 20,8±1,91 Р>0,05 |
Cписок літератури