Ніс, як початковий відділ верхніх дихальних шляхів, виконує надзвичайно важливі для організму функції, такі як дихальна, захисна, резонаторна, нюхова. Професор Valerie J. Lund (Institute of Laryngology & Otology, University College Hospital, London, UK) пише, що “ніс, як воротар дихальних шляхів, змушений реагувати на зміни довкілля та захищатися від різних речовин, що потрапляють на його слизову оболонку. Посилення або зміна цієї захисної реакції призводить до симптомів риніту…”
Риніт, або запалення слизової оболонки носа, є одним із найпоширеніших захворювань людини. Він може бути як самостійним захворюванням, так і одним із симптомів гострих інфекційних захворювань. У ринології виокремлюють гострий (інфекційний, алергічний сезонний, травматичний) і хронічний риніт (інфекційний, алергічний цілорічний, вазомоторний, гіпертрофічний, атрофічний, ін.). Для гострого риніту характерний раптовий початок і двосторонній прояв клінічних симптомів, при цьому виокремлюють такі стадії гострого риніту: І – суха стадія, ІІ – стадія серозних виділень, ІІІ – стадія слизисто-гнійних виділень.
Серед інфекційних ринітів (бактеріальні, вірусні, грибкові, спричинені найпростішими) переважають вірусні. Це – насамперед риніти на тлі ГРВІ, а також інших інфекцій дитячого віку (коревий, вітрянковий, краснушний, мононуклеозний риніти та ін.). Найчастіше вірусні інфекції спричиняють риновіруси, аденовіруси типів 1, 2, 5 і 6, респіраторно-синцитіальний вірус, вірус грипу людини – серотип A, підтипи H1N1, H2N2, H3N2, серотипи B і C, віруси парагрипу типів 1, 2, 3, 4 тощо. [2,9,12,15].
Риніт є найчастішим клінічним симптомом ГРВІ. Медико-соціальне значення оптимізації лікування ГРВІ переоцінити складно. ГРВІ становлять близько 90 % усіх інфекційних захворювань. Згідно зі статистичними даними МОЗ України, щорічно в країні на гострі респіраторні вірусні інфекції хворіють близько 10 млн осіб, з них близько 700 тис. – діти (Зупанец И. А., Черных В. П., соавторы, 2003).
Лікування ГРВІ, грипу лягають на бюджети сім’ї, організацій і держави значним тягарем, що виявляється у збільшенні витрат на медико-санітарну допомогу. Економічні збитки Державному бюджету України тільки від грипу в 2000-2001 рр. становили близько 400 млн грн. (Мироненко А. П., 2001). Щорічні витрати економіки США у зв’язку з епідеміями грипу сягають 71-167 млрд доларів США (ВООЗ, 2003).
За гострого риніту розвиваються гіперсекреція та набряк слизової оболонки порожнини носа, внаслідок набряку зменшується просвіт носових ходів, утруднюється носове дихання та дренаж параназальних синусів. Створюються умови для активізації потенційно-патогенної флори, а виражений набряк слизової оболонки носоглотки призводить до обструкції слухової труби з можливим наступним виникненням євстахіїту та середнього отиту.
Особливої уваги потребує гострий риніт у новонароджених і немовлят, у яких знижена здатність дихати через рот. Носові ходи у дітей у перші роки життя вузькі, і навіть невеликий набряк слизової оболонки веде до утрудненого носового дихання, порушення смоктання, сну, загального занепокоєння. У дітей частіше, ніж у дорослих запальний процес поширюється на носоглотку, слухову трубу, гортань, трахею, бронхи, легені.
Стратегія лікування вірусного риніту в дітей загальновідома: режим дня, рясне пиття, зволоження повітря, туалет порожнини носа, назальні деконгестанти, різні симптоматичні засоби.
Не менш актуальна проблема сучасної педіатрії – цілорічний і сезонний алергічний риніт. За даними зарубіжних і вітчизняних авторів, до 25 % населення страждає на алергічний риніт. Алергічний риніт часто поєднується з гіперреактивністю бронхів і розглядається як фактор ризику розвитку бронхіальної астми, дані епідеміологічних досліджень засвідчили, що 80-90 % хворих на бронхіальну астму страждають на алергічний риніт, а 38-56 % пацієнтів з алергічним ринітом мають астму.
Алергічний риніт є відомою причиною зниження якості життя пацієнтів. У США прямі витрати на лікування алергічного риніту становлять 3,5 млрд. доларів на рік, у Європі прямі витрати на лікування алергічного риніту на рік становлять 1-1,5 млрд. євро, непрямі – ще 1,5-2 млрд. євро. [3,5,8,10,11,14,16].
Стратегія лікування алергічного риніту в дітей включає: виключення за можливості контакту з алергеном, інтраназальні протизапальні засоби (кромони/глюкокортикостероїди), короткочасно – назальні деконгестанти, курс блокаторів Н1-рецепторів на початку інтраназальної терапії, специфічна гіпосенсибілізація.
Таким чином, у лікуванні як вірусного, так і алергічного риніту важлива роль відводиться назальним деконгестантам. Назальні деконгестанти (від англ. congestion – закупорка, застій, гіперемія) – “ті, що усувають гіперемію і застій”, – препарати, які викликають вазоконстрикцію судин слизових оболонок носа. Їх класифікують на системні та місцеві. За механізмом дії всі вони є α-адреноміметиками, до того ж вони можуть селективно діяти на α1- або α2-рецептори, або стимулювати і ті, і інші. [1,2].
До пероральних деконгестантів належать псевдоефедрин, фенілпропаноламін, фенілефрин. У педіатрії використовують переважно місцеві, інтраназальні, деконгестанти. При цьому останніми роками під час ГРВІ практично не застосовують препарати, що містять адреналін та ефедрин, а перевагу віддають імідазолінам. [1,2].
До імідазолінів належать такі препарати, як оксиметазолін, ксилометазолін, тетризолін, інданазолін і нафазолін. Імідазоліни є α-адреноміметичними лікарськими засобами, під час їх використання активуються α-адренорецептори судин слизової носа, що призводить до назальної вазоконстрикції. Завдяки цьому зменшуються гіперемія і набряк слизової, знижується рівень назальної секреції, відновлюється відтік слизу з параназальних синусів, що призводить до нормалізації в них тиску. При цьому купірується нежить, поліпшується носове дихання і зникає відчуття “закладеності”. Крім цього, зменшення набряку слизової оболонки в ділянці глоткового гирла слухової труби сприяє адекватній аерації середнього вуха (А. Л. Заплатников, О. М. Овсянникова, 2004).
Відомо, що назальні деконгестанти за тривалого місцевого застосування можуть спричинити розвиток синдрому “рикошету” і так званого “медикаментозного риніту”, тому використання цих препаратів повинно бути обмежене в часі, їх слід застосовувати не більше ніж 5-7 днів.
Залежно від тривалості антиконгестивного ефекту виділяють препарати короткої (похідні нафазоліну, тетризоліну, інданазоліну), середньої (похідні ксилометазоліну) та тривалої дії (похідні оксиметазоліну).
Так, похідні нафазоліну, тетризоліну, інданазоліну характеризуються нетривалим терапевтичним ефектом (не більш як 4-6 год), що потребує частішого їх використання – до 4 разів на добу. Встановлено також, що серед усіх назальних деконгестантів саме ці препарати чинять найбільший ушкоджувальний вплив на клітини війчастого епітелію слизової оболонки носа. З огляду на це, у низці країн похідні нафазоліну взагалі не рекомендовані для використання в педіатричній практиці. [1,2,13].
До назальних деконгестантів середньої тривалості (до 8-10 год) належать похідні ксилометазоліну. Ці препарати не рекомендовані для застосування у дітей перших 2-х років життя. З огляду на тривалість дії цих препаратів, рекомендована кратність їхнього застосування становить 3 рази на добу (Н. А. Коровіна, А. Л. Заплатніков, співавтори, 2006).
Похідні оксиметазоліну належать до топічних судинозвужувальних препаратів, тривалість дії яких зберігається протягом 8-12 год. Завдяки цьому клінічний ефект досягається при більш рідкісному введенні – зазвичай буває достатнім їх використання не частіше ніж 2-3 рази протягом доби. Встановлено, що терапевтична ефективність оксиметазоліну досягається в нижчих концентраціях, ніж в інших судинозвужувальних засобів (Н. А. Коровіна, О. Л. Заплатніков, співавтори, 2006). Дуже важливо, що препарати оксиметазоліну при застосуванні в рекомендованих дозах не викликають порушень мукоциліарного кліренсу слизових оболонок носових ходів (Deitmer T., Scheffler R., 1993).
До ефективних препаратів для симптоматичного лікування риніту належить Риназолін – препарат оксиметазоліну вітчизняного виробництва (ВАТ “Фармак”). Різноманітність офіцинальних концентрацій (0,01%, 0,025%, 0,05%) уможливлює застосування Риназоліну в різному віці, його можна застосовувати в дітей із перших днів життя (в дітей віком до 1 року застосовують тільки 0,01% розчин).
Показання до застосування Риназоліну: гострі інфекційні риніти, у комплексному лікуванні алергійних ринітів, у комплексному лікуванні синуїту, середнього отиту, євстахіїту, під час проведення діагностичних і хірургічних маніпуляцій у носових ходах та риноскопії, у післяопераційній риносинусохірургії.
У дітей протягом перших 4 тижнів життя назальні краплі застосовують по 1 краплі 0,01% розчину 2 рази на добу, починаючи з 5-го тижня життя і до першого року – по 1-2 краплі 0,01% розчину 2 рази на добу. Дітям від 1 до 6 років – по 1-2 краплі 0,025% розчину 2 рази на добу. Дітям старше 6 років і дорослим – по 1-2 краплі 0,05% розчину 2 рази на добу. Тривалість лікування, як правило, становить 3-5 днів.
В Інституті отоларингології імені професора О. І. Коломійченка АМН України проведено дослідження. Коломійченка НАМН України проведено клінічне випробування з вивчення ефективності та переносимості препарату Риназолін, краплі в ніс 0,01 % виробництва ВАТ “Фармак” у лікуванні ринітів, що супроводжуються утрудненням носового дихання, у дітей грудного віку, а також дослідження з вивчення ефективності та переносимості препарату Риназолін, краплі в ніс 0,025 % виробництва ВАТ “Фармак” у лікуванні ринітів у дітей віком від 1 року до 6 років.
Як зазначає завідувач відділу дитячої отоларингології Інституту отоларингології імені професора О. І. Коломійченка НАМН України, член-кореспондент НАМН України, професор Г. Е. Тімен (2003), клінічний досвід дає змогу з упевненістю говорити як про ефективність, так і про високий профіль безпеки Риназоліну.
У клініці це проявляється насамперед у зменшенні набряклості слизової оболонки порожнини носа і в ділянці глоткового отвору слухової труби, зменшенні вираженості гіперемії, зниженні ексудативних явищ, що супроводжується покращенням носового дихання, відновленням прохідності верхніх дихальних шляхів, вентиляції носоглотки, зменшенням кількості виділень із носа. Це дає змогу призначати його за таких патологічних станів, як утруднення носового дихання за гострих ринітів будь-якого генезу, а також риносинуситів. [6,7].
Дуже широко судинозвужувальні лікарські засоби, зокрема й Риназолін, використовують за гострих отитів (зокрема катаральних), сальпінгоотітів, а також для підготовки до проведення та під час діагностичних маніпуляцій і оперативних втручань у порожнині носа. [6,7].
Однією з переваг застосування Риназоліну є те, що його можна призначати дітям від моменту народження, при цьому ймовірність розвитку побічних ефектів мінімальна. Це пов’язано насамперед із тим, що до складу цього лікарського засобу входять речовини, до яких рідко розвиваються побічні ефекти, – натрію хлорид, натрій фосфорнокислий однозаміщений двоводний, натрій фосфорнокислий двозаміщений дванадцятиводний, бензалконію хлорид, вода для ін’єкцій. Тривалість терапевтичного ефекту Риназоліну становить 10-12 годин, тому достатньо дворазового його застосування, бажано з рівними інтервалами між інстиляціями. [6,7].
Практична відсутність протипоказань у дітей, крім підвищеної чутливості або, що спостерігається дуже рідко, атрофічного риніту, дає змогу широко застосовувати цей препарат у педіатричній практиці. Слід звернути увагу на зручність використання та зберігання Риназоліну, зумовлену високою хімічною стабільністю водного розчину: після розкриття флакона-крапельниці з контролем розкриття фармакотерапевтична активність препарату зберігається протягом 28 діб (Г. Э. Тимен, 2003).
На базі відділення грудного віку Київської міської дитячої клінічної лікарні № 2 застосовували 0,01% назальні краплі Риназоліну у 22 дітей віком від 1 до 12 міс із гострим ринітом на тлі гострої респіраторної вірусної інфекції. Показано високу ефективність препарату за триденного курсу, який був достатнім у 17 (77,3%) дітей. У 5 (22,7%) дітей мав місце п’ятиденний курс лікування. Відзначалося відновлення носового дихання у 100% дітей, побічних ефектів при цьому не виявлено в жодного з пацієнтів. Нормалізація носового дихання супроводжувалася поліпшенням загального стану дітей, поліпшенням сну й апетиту. Підкреслено необхідність ретельного туалету порожнини носа перед використанням Риназоліну. [4].
На базі відділення оториноларингології Київської міської дитячої клінічної лікарні № 2 застосовували 0,01% назальні краплі Риназоліну в 24 дітей віком від 1 до 12 міс із гострим ринітом і гострим гнійним середнім отитом. За даними передньої риноскопії в динаміці спостереження зменшувалися ознаки запалення слизової оболонки носа, а під час контрольного дослідження на 3-й день від початку лікування в усіх пацієнтів значно зменшився або був відсутній набряк слизової оболонки носа, відновилося носове дихання, зменшилася кількість виділень, відмічали значне поліпшення отоскопічної картини. [4].
Під час об’єктивного огляду слизової оболонки носа враховували наявність і вираженість набряклості та гіперемії слизової, кількість і характер секрету в порожнині носа. Курс лікування Риназоліном становив до 7 діб і показав свою ефективність у 100% обстежуваних дітей. Ефект спостерігався через 15 хвилин після застосування крапель і утримувався протягом 10-12 годин. Зроблено висновок про швидке і тривале зменшення вираженості гіперемії та інфільтрації слизової оболонки порожнини носа при застосуванні Риназоліну. Побічних ефектів препарату не виявлено. [4].
Таким чином, похідні оксиметазоліну є препаратами вибору для лікування ринітів у дітей, а клінічний досвід дає змогу з упевненістю говорити як про ефективність, так і про високий профіль безпеки Риназоліну. Зручність, безпека та економічність застосування прозорого поліетиленового флакона-крапельниці, розмаїття офіцінальних концентрацій (0,01%, 0,025%, 0,05%) з можливістю застосування в різному віці, хороші фармакоекономічні показники забезпечують Ріназоліну додаткові переваги перед іншими назальними деконгестантами.
Література:
