У всьому світі десятки тисяч людей на рік помирають від інфекційних захворювань, при цьому найбільша кількість смертей пов’язана з кишковими та гострими респіраторними інфекціями, кором, малярією, СНІД/ВІЛ і туберкульозом (Connolly M. A. et al., 2004). Актуальною проблемою сучасної медицини є резистентність патогенних штамів мікроорганізмів до антибактеріальних і противірусних препаратів, у зв’язку з чим вченими всього світу безперервно ведеться пошук нових протимікробних засобів. Препарат ЙОДДИЦЕРИН (йод, диметил сульфоксид і гліцерин), до якого не розвивається генетична стійкість мікроорганізмів, розроблений вітчизняними вченими і випускається ВАТ “Фармак”. Кореспондент “Щотижневика АПТЕКА” попросила розповісти про препарат одного з розробників ЙОДДИЦЕРИНУ – Георгія Ларіонова, професора, доктора медичних наук, і Сергія Подпрятова – доктора медичних наук, заслуженого лікаря України, лауреата Державної премії України, головного хірурга Київського міського хірургічного діабетологічного центру.
— Георгію Михайловичу, розкажіть, будь ласка, про історію створення препарату, який сьогодні відомий як ЙОДДИЦЕРИН.
Г.Л.: Цей препарат є плодом майже 20-річної напруженої творчої праці групи вітчизняних учених. Створене науковою думкою поєднання відомих лікарських засобів на Заході давно стало б надбанням фармацевтичних компаній, які отримали б максимальну вигоду з цієї ідеї. У нашій країні найважче було “дати життя” препарату. На щастя, ідеєю створення ЙОДДИЦЕРИНУ зацікавилися співробітники ВАТ “Фармак”.
— Чому саме йод був обраний як основний протимікробний агент, що входить до складу препарату?
Г.Л.:Сполуки йоду і срібла протягом кількох тисячоліть застосовуються для запобігання розвитку гнійно-запальних процесів. До них, а також марганцевокислого калію, діамантового зеленого та деяких інших антисептичних і дезінфекційних засобів генетична стійкість патогенної мікрофлори практично не розвивається, на відміну від антибіотиків та інших антибактеріальних засобів (сульфаніламідів, нітрофуранів, хінолонів, імідазолів та ін.). Така відмінність між антибактеріальними та антисептичними засобами пов’язана з тим, що дія останніх заснована на лізисі білкових структур і деструкції життєво важливих клітинних елементів бактерій. На жаль, при застосуванні практично всіх препаратів цієї групи не вдається забезпечити проникнення діючої речовини вглиб тканин, до вогнища локалізації інфекції.
ЙОДДИЦЕРИН – перший препарат, який дає змогу повністю використати давно відому потужну протимікробну дію йоду безпосередньо в живих тканинах, не пошкоджуючи їх. Основними відмінними рисами препарату є відсутність подразнювального та больового ефектів і здатність глибоко проникати в тканини, безпосередньо у вогнище інфекції.
— Яким чином було вирішено важливе завдання – забезпечення глибокого проникнення препарату в тканини?
Г.Л.: Оригінальний комплексний механізм дії ЙОДДИЦЕРИНУ заснований на специфічній хімічній взаємодії трьох інгредієнтів, результатом якої є їхній терапевтичний синергізм. У готовій лікарській формі іони йоду сольватовані диметилсульфоксидом (ДМСО), який легко проникає через біологічні мембрани. У вогнище запалення, некрозу, де порушені процеси мікроциркуляції, йод можна доставити за допомогою ДМСО, що проникає трансмембранно. У процесі транспорту йоду в тканини, де розмножуються збудники гнійно-запальних процесів, відбувається плавна десольватація його іонів за рахунок взаємодії молекул ДМСО з водою. Десольватовані вільні іони йоду при цьому чинять виражену бактерицидну дію на мікроорганізми безпосередньо в тканинах вогнища гнійного запалення. Цей бактерицидний механізм успішно реалізується за участю і без участі системи мікроциркуляції, що залежить від вираженості набряку і глибини некрозу тканин. Глибина транспорту йоду залежить від дози ЙОДДИЦЕРИНУ і тривалості аплікації. За рахунок транспортних мембранотропних властивостей ДМСО іони йоду не концентруються в місці нанесення ЙОДДИЦЕРИНУ. Вільні іони йоду зв’язуються з поверхнею мікроорганізмів, а також з білками, селективно поглинаються, беруть участь у синтезі тироксину, посилюють процеси катаболізму, сприятливо впливають на ліпідний і білковий обмін.
— Розкажіть, будь ласка, докладніше про фармакологічні властивості ДМСО і гліцерину.
Г.Л.: ДМСО має здатність розчиняти дуже багато неорганічних і органічних сполук. Як розчинник ДМСО перевершує навіть воду, і його іноді називають надрозчинником (Кукушкин Ю.Н., 1997). У СРСР його застосовували в медицині з 1971 р., а до 2002 р. ДМСО було схвалено до медичного застосування більш ніж у 125 країнах світу (Stanley W., Jacob M. D., 2002). ДМСО при застосуванні в рекомендованих дозах має сприятливий профіль безпеки (Brobyn R.D., 2003). Він має протизапальні властивості, інактивує гідроксильні радикали, покращує перебіг метаболічних процесів у вогнищі запалення. Чинить також місцевоанестезуючу та протимікробну дію, має помірно виражену фібринолітичну активність, зберігає структуру живих клітин за низьких температур (Stanley W. et al., 2002).
Гліцерин під час зовнішнього застосування чинить дерматопротекторну і пом’якшувальну дію, а в складі ЙОДДИЦЕРИНУ виступає як розріджувач, за допомогою якого в препараті досягнуто необхідної концентрації ДМСО і йоду. Таким чином, усі компоненти ЙОДДИЦЕРИНУ мають лікувальну дію. Слід також підкреслити, що кожен із них може утворюватися в людському організмі в процесі метаболізму.
— Які спектр протимікробної дії та сфера медичного застосування ЙОДДИЦЕРИНУ?
Г.Л.: У дослідженнях in vitro нами доведено наявність у препарату широкого спектра антибактеріальної дії відносно патогенних стафілококів і стрептококів, гонококів, ентеробактерій, ціанобактерій, хламідій, мікоплазм, спорових (клостридії) і неспорових анаеробів, протея, вірусів грипу та герпесу. При цьому показник мінімальної бактерицидної концентрації ЙОДДИЦЕРИНУ був порівнянний з аналогічними показниками багатьох широко застосовуваних протимікробних засобів.
Дослідження препарату проводилися на базах міської клінічної лікарні № 1 та Центрального клінічного госпіталю МО України. Клінічний досвід свідчить, що ЙОДДИЦЕРИН за швидкістю розвитку протимікробного ефекту навіть за мінімальної бактерицидної концентрації перевершує інші препарати йоду для зовнішнього застосування. Необхідно особливо відзначити, що ЙОДДИЦЕРИН активний як щодо чутливих, так і резистентних до антибактеріальних засобів мікроорганізмів.
У хірургічній і дерматологічній практиці препарат широко застосовують у лікуванні пацієнтів із різними гнійно-запальними захворюваннями (локальні та поширені піодермії, фурункульоз, зливний поширений фолікуліт, сикоз), спричиненими патогенною та умовно-патогенною мікрофлорою. ЙОДДИЦЕРИН застосовують місцево – пов’язки, тампони, серветки, змочені препаратом, накладають на уражені тканини 2-3 рази на добу на 20-30 хв, промивають і змащують вогнища інфекції.
Антисептичні засоби – невід’ємний компонент домашньої, автомобільної та будь-якої іншої аптечки. До неї доцільно включати ЙОДДИЦЕРИН, оскільки він володіє перерахованими вище властивостями, які вигідно вирізняють його з-поміж інших засобів, що застосовуються в разі інфекційно-запальних захворювань шкіри.
— Які з погляду розробника видаються перспективи клінічного застосування ЙОДДИЦЕРИНУ?
Г.Л.: Я вважаю, що ЙОДДИЦЕРИН зможе знайти широке застосування в лікуванні пацієнтів із дерматологічними (ураження шкіри бактеріальної, грибкової, вірусної етіології), хірургічними (абсцеси будь-якої локалізації, плеврити, перитоніти, остеомієліти), стоматологічними (періодонтити, гінгівіти, періостити), отоларингологічними (ангіни, тонзиліти, перитоніти, остеомієліти), стоматологічними (періодонтити, гінгівіти, періостити), отоларингологічними (ангіни, тонзиліти, синусити, отити), гінекологічними (ерозії шийки матки, мастит) захворюваннями. ЙОДДИЦЕРИН також може застосовуватися в педіатрії (профілактика і лікування омфалітів), у разі парапроктитів, бешихи. Застосування ЙОДДИЦЕРИНУ при цих та інших захворюваннях продовжує вивчатися в лікувальних установах країни.
— Сергію Євгеновичу, поділіться, будь ласка, досвідом застосування ЙОДДИЦЕРИНУ у вашій практиці.
С.П.: Про препарат я дізнався багато років тому, незабаром після його створення, і разом із колегами брав участь у проведенні клінічних випробувань ЙОДДИЦЕРИНУ в Україні. У нашій клініці його широко застосовують у лікуванні пацієнтів із гнійно-запальними захворюваннями. ЙОДДИЦЕРИН призначають пацієнтам із фурункульозом, піодерміями у вигляді аплікацій на всю поверхню гнійного вогнища. Результати лікування ми оцінюємо як дуже хороші, і тому в багатьох випадках під час вибору антисептичного засобу віддаємо перевагу ЙОДДИЦЕРИНУ. До того ж при його нанесенні у пацієнтів відсутні печіння і біль.
Виражена протизапальна дія препарату зумовлює його успішне застосування у хворих із гнійно-некротичними ураженнями стопи, що є ускладненням цукрового діабету. У таких пацієнтів у передопераційний період протизапальна терапія необхідна для визначення обсягу майбутньої операції для того, щоб точно визначити межі зони некрозу. При нанесенні ЙОДДИЦЕРИНУ на уражену ділянку протягом кількох днів вираженість запальних явищ значно зменшується, що дає змогу чітко розмежувати живі та нежиттєздатні тканини. Завдяки наявності у складі препарату ДМСО, що має виражені транспортні властивості, йод може чинити свою дію в м’язах, суглобах, навколосуглобових тканинах. Це дає змогу вважати перспективними напрямками його використання лікування пацієнтів із міозитами, тендовагінітами, артритами.
У післяопераційний період за допомогою ЙОДДИЦЕРИНУ забезпечується профілактика вторинного інфікування, зменшується вираженість запальних явищ. Для хірургів дуже важливо, що застосування препарату не супроводжується селекцією стійких штамів бактерій.
Накопичений нами досвід успішного використання ЙОДДИЦЕРИНУ дає змогу рекомендувати його для широкого застосування в лікуванні пацієнтів із гнійно-запальними захворюваннями шкіри, спричиненими різноманітними патогенними та умовно-патогенними мікроорганізмами. Крім того, ЙОДДИЦЕРИН – препарат вибору для лікування пацієнтів із різноманітними побутовими, виробничими травмами, запальними явищами в місці укусів комах і тварин. Такі можливості його застосування слід знати фармацевтам для надання допомоги на догоспітальному етапі.
Таким чином, ЙОДДИЦЕРИН має всі підстави для довіри і визнання з боку дедалі більшої кількості вітчизняних фахівців. Фармакологічні властивості та успішний досвід застосування ЙОДДИЦЕРИНУ дають змогу рекомендувати його широке використання і прогнозувати інтерес до нього з боку клініцистів, які продовжать дослідження препарату.
