Всупереч усім міжнародним конвенціям, росія з особливою жорстокістю намагається обстрілювати українських медиків, які активно працюють на лінії фронту. Сам ворог звик кидати на полі бою не лише своїх загиблих, а інколи й тяжко поранених. Часто тому, що до найближчого госпіталю десятки кілометрів, а лікувати на місцях немає кому. Тому українські медики, які віддано рятують наших військових під обстрілами – особливо бажана ціль для росіян. Про те, як працюють під час війни захисники медичного фронту, «Фармак» розповів Дмитро Андрощук, військовий судинний хірург медичного батальйону «Госпітальєри».
До «великої» війни ми почали готуватися десь за тиждень до вторгнення, хоча як і всі сподівалися, що цього не станеться. Перші обстріли столиці, люди покидають місто, а ми швидко готуємо автомобілі і медикаменти для майбутнього порятунку військових.
Перший місяць працювали на Київському напрямку: Ірпінь, Буча, Гостомель, Пуща Водиця, Мощун. Розгортали польові стабілізаційні пункти, щоб поранені могли отримати необхідну допомогу та без втрат доїхати до лікарень. Через зруйновані мости це займало значно більше часу, а кожна хвилина була критично важливою. Наскільки серйозною була ситуація, весь світ побачив після відводу російських військ.
Зараз нас перевели у зону активних бойових дій на Донбасі. Наразі тут працює 35 медичних екіпажів, які розкидані по лінії фронту та надають медичну допомогу у Донецькій, Луганській, Миколаївській та Херсонській області.
У кожному підрозділі є свій комбат медик, який знаходиться на позиціях та виходить на завдання разом з військовими. Додатково є евакуація, до складу якої я належу. Це медики, які на повнопривідних авто стоять неподалік позиції військових чи зони бойових дій. Коли є поранені, ми виїжджаємо на позицію, щоб забрати їх.
Бути постійно біля військових ми не можемо, адже є прямою мішенню для ворога. Всупереч всім міжнародним конвенціям, росіяни намагаються знищувати українські медичні екіпажі, щоб деморалізувати військових.
Поранених ми вивозимо у місце, де є хороша дорога, там зазвичай вже чекає реанімобіль. Після чого військових везуть в польові стабілізаційні пункти або напряму на госпіталь. Все залежить від стану пораненого та терміновості надання хірургічної допомоги. Зазвичай, від місця зіткнення до госпіталя десь 60-70 км.
Враховуючи завдання, які доводиться виконувати українським медикам на фронті, військові почали називати нас «медичним спецназом».
Найбільше розчарування війни – розуміння, що ми не боги, ми лише медики. Але все одно намагаємося робити неможливе.
Наразі ми оснащені високотехнологічним спорядженням і всіма необхідними матеріалами. До прикладу, щоб поставити катетер у судину, використовуємо портативне УЗД, зовні схоже на ноутбук. Від того, наскільки хороше забезпечення медиків, залежить дуже багато. Це гарантія життя наших хлопців.
Скажу чесно, що за період війни, під час евакуації мій підрозділ не втратив жодного військового. Тобто, якщо хлопцям вдалося вижити під час обстрілу, це майже гарантія того, що вони будуть доставлені в госпіталь і врятовані. Ми боремося до останнього, якими б не були поранення. Як у будь-якій війни, втрати є, але у нас дуже мала смертність серед поранених.
Часто вдаривши по українським позиціям, росіяни списують всіх наших військових, які там перебували. Але в більшості випадків наші хлопці залишаються живими, і нам вдається їх рятувати. Хтось із них через певний час повторно повертається на передову.
Якщо ж у полон потрапляють поранені військові росіяни, ми їм також надаємо медичну допомогу. Але з єдиною метою – обміняти їх потім на полонених українців.
Тут на фронті у нас все дуже зрозуміло. Є біле і чорне. Ми знаємо, за що воюємо, і це дає нам сили. Нам чесно говорять про ситуацію, яка складається у місцях зіткнення. Ми не засліплені патріотизмом, сприймаємо все об’єктивно. Намагаємося у всьому допомагати один одному, риємо разом окопи на випадок обстрілу. Ми боремося за свою землю і переможемо.
Всім, хто зараз на мирній території, хочеться передати наступне: не коріть себе, що ми на фронті, а ви залишитесь в тилу. Ми хочемо, щоб наша економіка працювала, щоб бізнес розвивався, щоб люди продовжували ходити на роботу. У кожного своє завдання в цій війні на стійкість. Тільки разом переможемо!
