Гепатит С передається через кров. На практиці це означає, що ним можна заразитися через використаний кимось шприц, під час нанесення тату, у косметичному салоні, під час переливання крові, процедури гемодіалізу або в не дуже доброму стоматологічному кабінеті. Статевий спосіб передавання вважається нетиповим і рідкісним.

У людини, яка заразилася, може не бути жодних симптомів, і якщо вона спеціально не пройде тест, то роками може не знати, що має хронічну форму гепатиту С. Але впродовж наступних 20 років до 30% таких людей захворіють на цироз печінки. Крім того, гепатит С є головною причиною раку печінки.

Гарна новина полягає в тому, що в багатьох людей, які заразилися вірусом, він мимоволі зникає впродовж половини року, не залишаючи після себе жодних проблем. Вважається, що це відбувається в середньому у 30% випадків.

За даними ВООЗ, у всьому світі на хронічний гепатит С хворіє 71 мільйон людей, водночас тільки п’ята частина з них знає про свій діагноз. Але в різних регіонах ситуація може істотно відрізнятися. В Україні, наприклад, вона гірша від середньої. За оцінками МОЗ, у нас число інфікованих перевищує 2 мільйони. І як у всьому світі, лише невелика частина з цих людей знає про це.

Ще десять років тому в будь-якій країні лікування гепатиту С було складним і дорогим завданням. Мінімальний курс лікування тривав майже пів року, а міг і більш ніж рік. Водночас лікування супроводжувалося серйозними побічними ефектами, а найголовніше — тільки в половині випадків вело до повного одужання.

Але останніми роками у сфері лікування гепатиту С сталася, без перебільшення, справжня революція. Насамперед, вона пов’язана з таким препаратом, як софосбувір, схваленим FDA у 2013 році, та ще кількома іншими.

У різних комбінаціях із раніше відомими препаратами вони сьогодні дають змогу повністю вилікувати, щонайменше, 90% або 95% (залежно від стадії захворювання) хворих на хронічний гепатит С. У них набагато менше побічних ефектів, ніж у старих препаратів, а курс лікування триває від 3 до 6 місяців. Оригінальні препарати доволі дорогі, але є дженерики, які роблять лікування доступнішим навіть для небагатих країн і людей.

Говорити про повну перемогу над гепатитом С досі не доводиться. Одна з причин у тому, що хворі просто не знають, що їм потрібно лікуватися, а отже, заражають інших і можуть померти самі. Але важливо те, що лікування є, воно ефективне й загалом доступне.

А ось із гепатитом B справи досі погані – ефективних і безпечних препаратів для його лікування поки немає. Зате є вакцина, яка добре захищає від зараження. В Україні її роблять за кошт держави дітям. А дорослі можуть зробити за свій кошт – це незрівнянно дешевше, ніж печінка, яка відмовила.

Зачинені двері

Але є люди, які не сприйнятливі до цього вірусу від народження. Жодного дива тут немає. Шлях вірусу всередину імунних клітин людини лежить через рецептор на поверхні клітини, який називається ССR5. Це наче «двері» для вірусу. У деяких людей рецептор (а це складна білкова молекула) має нестандартну будову, трохи іншу. Це генетично зумовлена характеристика, яка передається у спадок.

Цієї особливості в будові «дверей» досить для того, щоб вірус не міг ними скористатися. Якщо в людини й мамина, й татова копії гена кодують такий особливий варіант білка, то ВІЛ йому не страшний.

Позаторік китайський вчений Хе Цзянькуй провів безпрецедентний експеримент. Він взяв людські зиготи (це організм, коли він складається з єдиної клітини) і за допомогою технології CRISPR/Cas9 змінив «стандартний» ген ССR5 на «особливий».

Технологія CRISPR/Cas9, відома також як «генетичні ножиці», дійсно використовується для того, щоб вносити зміни в ДНК у точно заданому місці. Її вже застосовували для редагування людського геному, але тільки на ембріонах, розвиток яких зупиняли на дуже ранніх стадіях. Робилося це з іншими генами та не для клінічних цілей, а лише «заради науки».

Цього разу автор експерименту вирішив, що діти з «поліпшеним» геном мають з’явитися на світ. У 2018 році світ дізнався про народження двох дівчаток зі зміненими генами з інтерв’ю вченого. Треба сказати, що це доволі незвично, оскільки зазвичай про свої результати вчені повідомляють публікаціями у спеціалізованих журналах. Але цього разу поважні журнали, куди дослідник надіслав статтю, відмовилися її друкувати, оскільки законність та етичність експерименту були під великим питанням.

Хе Цзянькуй повідомив, що експеримент пройшов вдало. Але оскільки наукові результати офіційно не опубліковані, то якими вони були насправді — можна тільки гадати. Пізніше в пресу просочилися копії статті, яка так і не була надрукована.

Дивна мета

До всієї цієї історії у фахівців із самого початку було багато питань. Зокрема незрозуміло, наскільки автор експерименту досяг поставленої мети та чи виникли інші, незаплановані мутації (це дуже навіть можливо, й очевидно, може бути дуже небезпечно). Що зараз із дітьми – невідомо, оскільки жодної публічної інформації про них і їхнє здоров’я немає.

Проблема не тільки в цьому. Сьогодні ВІЛ-позитивні люди можуть мати абсолютно здорових дітей, а батьки «генетично модифікованих» дівчаток, наскільки відомо, були ВІЛ-негативними. Тобто не йшлося про те, що китайський вчений хоче «вилікувати» майбутніх дітей, а лише хоче захистити їх від гіпотетичного зараження в майбутньому. Але робити це сьогодні способом редагування геному – щось на кшталт стріляти з гармати по горобцях. Якщо вже так хотілося відредагувати людські гени, то можна було вибрати важливе генетичне ламання, яке спричиняє захворювання (хоч це буде також незаконно й лише трохи етичніше). Але Хе Цзянькуй вибрав ген, пов’язаний із ВІЛ – мабуть, з огляду на добре відомий широкому загалу «бренд» цього захворювання.

Загалом в експертному середовищі революційний експеримент і його автор публічної підтримки не знайшли. А китайський суд наприкінці минулого року оштрафував його та присудив три роки позбавлення волі.